Харківське шевченкознавство 20–30-х років ХХ сторіччя: парадигми досліджень і лінії наукового пошуку

Abstract

У статті розглянуто особливості шевченкознавчого дискурсу, означеного студіями харківських дослідників 20–30-х років ХХ сторіччя. Наголошено на полярних підходах до вивчення художньої спадщини Т. Шевченка як культурно-історичної особистості, на формуванні об’єктивного академізму в його протистоянні вульгарно-соціологічному аналізу. Визначено лінії наукових пошуків у всьому їх дослідницькому розмаїтті. В статье рассмотрены особенности шевченковедческого дискурса, определенного студиями харьковских исследователей 20–30-х годов ХХ столетия. Сделан акцент на противоположных подходах к изучению художественного наследия Т. Шевченко как культурно-исторической личности, на формировании объективного академизма в его противостоянии вульгарно-социологическому анализу. Определены линии научных поисков во всем их исследовательском разнообразии. The paper deals with the peculiarities of Shevchenko-study discourse, defined by Kharkiv researcher’s studious of 1920–1930s. The polar approaches to the art heritage study of T. Shevchenko as cultural-historical peculiarity, the formation of objective academicism in its opposition to vulgar-sociological analysis are emphasized. The lines of scientific research in their variety are defined.