Регіональні особливості розвитку спортивно-реабілітаційної інфраструктури в Україні

Abstract

У межах аналізу теоретичних аспектів встановлено, що соціальна та спортивно-реабілітаційна інфраструктура формують єдину просторово організовану систему, яка забезпечує відтворення людського потенціалу, соціальну інтеграцію та якість життя населення. Спортивна реабілітація займає проміжне положення між охороною здоров’я, фізичною культурою та соціальним захистом, виконуючи інтеграційну функцію. Її просторове розміщення визначається не лише медико-соціальними потребами, а й економічною спроможністю регіонів, рівнем урбанізації та транспортною доступністю. Дослідження сучасного стану спортивно-реабілітаційної інфраструктури України засвідчило наявність стійких територіальних диспропорцій. Найвищий рівень концентрації об’єктів характерний для великих урбанізованих регіонів і обласних центрів, тоді як значна частина сільських та периферійних територій характеризується фрагментарною, малодоступною або застарілою інфраструктурою. Повномасштабна війна суттєво поглибила ці відмінності: руйнування, пошкодження або перепрофілювання спортивних об’єктів у прифронтових і деокупованих регіонах призвели до формування «інфраструктурних прогалин» та зниження доступності послуг. Проаналізовано роль спортивної інфраструктури у розвитку ветеранського спорту та фізичної реабілітації. Встановлено, що головними чинниками регіональної диференціації є економічний потенціал територій, рівень урбанізації, демографічна структура населення, а також ступінь воєнних ушкоджень. Аналіз впливу воєнних дій на просторову організацію інфраструктури фізичної реабілітації показав формування нової географії доступності послуг. Спостерігається зміщення центрів надання реабілітаційних послуг у відносно безпечні регіони, перевантаження інфраструктури в тилових областях і одночасне скорочення можливостей у прифронтових зонах