Взаємодія громадськості та органів публічної влади у забезпеченні регіонального розвитку

Abstract

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний теоретичний аналіз публічно-громадської взаємодії як наукової категорії публічного управління. Встановлено, що це явище перебуває на перетині кількох теоретичних традицій – партисипативної демократії, колаборативного врядування, співвиробництва публічних благ та публічно-ціннісного 3 менеджменту, – жодна з яких окремо не забезпечує адекватного аналітичного інструментарію. Обґрунтовано авторське визначення публічно-громадської взаємодії у контексті регіонального розвитку як системної, інституційно організованої або спонтанно виникаючої сукупності відносин між організованою або неорганізованою громадськістю та органами публічної влади, спрямованої на спільне визначення проблем, вироблення, реалізацію та оцінювання рішень, що впливають на регіональний розвиток, і яка характеризується різним ступенем реального впливу громадськості на кінцеві результати. Виявлено чотири канали впливу публічно-громадської взаємодії на регіональний розвиток – інформаційно-знаннєвий, легітимізаційний, ресурсний та підзвітності, – кожен з яких є самодостатнім і не може бути замінений жодним технократичним механізмом. Доведено принципову відмінність між формальною наявністю механізмів взаємодії та їхньою реальною дієвістю як ключову аналітичну проблему оцінки впливу взаємодії на якість регіонального розвитку.

The dissertation conducts a comprehensive theoretical analysis of public-civic interaction as a scientific category of public administration. It has been established that this phenomenon lies at the intersection of several theoretical traditions – participatory democracy, collaborative governance, co-production of public goods, and public value management – none of which alone provides an adequate analytical framework. An original definition of public-civic interaction in the context of regional development has been formulated as a systemic, institutionally organized or spontaneously emerging set of relations between organized or unorganized civil society and public authorities, directed at the joint identification of problems, development, implementation and evaluation of decisions affecting regional development, characterized by varying degrees of actual public influence on final outcomes. Four channels of public-civic interaction’s influence on regional development have been identified: informational-cognitive, legitimization, resource, and accountability – each of which is self-sufficient and cannot be replaced by any technocratic mechanism. The fundamental distinction between the formal existence of interaction mechanisms and their actual effectiveness has been proven as the key analytical problem in assessing the impact of interaction on the quality of regional development.