Образ втраченого дому в художній мові поетів української діаспори

Abstract

Стаття присвячена аналізові образів дому та бездомності у поетичній мові представників української діаспори. Відірваність від Батьківщини, побутова невлаштованість, постійна ностальгія посилюють авторське сприйняття дому не лише як житла, але й як духовного змісту. Досить часто дім за межами України сприймається як бездомність, що може дорівнювати бездуховності. Статья посвящена анализу образов дома и бездомности в поэтическом языке представителей украинской диаспоры. Оторванность от Родины, бытовая неустроеность, постоянная ностальгия усиливают авторское восприятие дома не только как жилища, но и как духовного смысла. Очень часто дом за пределами Украины воспринимается как бездомность, что может бать равно бездуховности. The article is devoted to images of home and homelessness in the poetic language of the Ukrainian Diaspora. Separation from home, poor living conditions increase the author's perception of home, not only as a dwelling, but as a spiritual meaning. Very often the home outside Ukraine is perceived as homelessness, which may be equal to lack of spirituality.