О цикличности и периодичности времени торговли в ранней Византии

Abstract

У статті йдеться про сприйняття торгівлі у Візантійській імперії з погляду певних часових відтинків– сільськогосподарських і навіґаційних сезонів, релігійних свят і постів, годин доби тощо, і, відповідно, про її часову реґламентацію. „Час купця“ настав у Візантії значно раніше, ніж у Західній Європі, що знайшло свій прояв у відносно вільному розпорядженні часом для торговців і ремісників, які майже не обмежувалися якимись державними приписами, але, швидше, контролювалися вимогами релігійного характеру, церковними догмами, постами.

В статье рассматривается восприятие торговли в Византийской империи с точки зрения определенных временных отрезков – сельскохозяйственных и навигационных сезонов, религиозных праздников и постов, часов суток и т.п., и, соответственно, о ее временной регламентации. „Время купца“ настало в Византии значительно раньше, чем в Западной Европе, что нашло свое проявление в относительно свободном распоряжении временем для торговцев и ремесленников, которые почти не ограничивались какими-либо государственными предпи-саниями, но, скорее, контролировались требованиями религиозного характера, церковными догмами, постами.

The article deals with the perception of trade in the Byzantine Empire in terms of specific time periods - agricultural and navigational seasons, religious festivals and fasts, and days like hours, and, accordingly, its temporal regulation. “Time of the merchant” in the Byzantine Empire much earlier than in Western Europe, which found its expression in a relatively free disposition time for merchants and craftsmen, who are almost not limited to any government regulations, but rather controlled by the requirements of a religious nature, church dogma, post.