Зв’язок емоційного інтелекту керівників зі стресостійкістю підлеглих під час війни

Abstract

Дослідження присвячене вивченню зв’язку емоційного інтелекту керівників з суб’єктивним стресом, резильєнтністю та психологічним благополуччям підлеглих у воєнних умовах. Теоретичний аналіз окреслив ключові компоненти емоційного інтелекту – саморегуляцію, емпатію та соціальні навички – та їхнє значення для підтримання психологічної стійкості персоналу. Емпірично встановлено, що рівень емоційного інтелекту керівників перебуває на середньо–середньо-високому рівні, найвищі показники зафіксовано для саморегуляції. У галузевому розрізі керівники ІТ мають найвищий рівень емоційного інтелекту; у FMCG та логістиці – дещо нижчий, але достатній. Підлеглі ІТ-сфери продемонстрували найнижчий рівень суб’єктивного стресу та найвищу резильєнтність, тоді як працівники логістики – найвищий рівень напруження.

The thesis examines how leaders’ emotional intelligence is related to subordinates’ stress resistance, resilience, and psychological well-being under wartime conditions. The theoretical review highlights self-regulation, empathy, and social skills as key components influencing employees’ psychological stability. Empirical results show that leaders’ emotional intelligence is at a medium to medium-high level, with self-regulation being the strongest component. IT-sector leaders demonstrated the highest emotional intelligence; FMCG and logisticsleaders showed slightly lower yet sufficient levels. Subordinates in IT had the lowest stress and highest resilience, while logistics employees experienced the highest tension.