Штучний інтелект як елемент створення, поширення та виявлення deepfakes

Abstract

Метою дослідження є визначення специфіки технологій штучного інтелекту, що застосовуються для створення, поширення та виявлення deepfakes, на основі аналізу їх технічних особливостей, соціального впливу та етико-правових ризиків, пов'язаних з їх використанням у масових комунікаціях. Об'єкт дослідження – процеси створення, поширення та виявлення deepfake-контенту за допомогою технологій штучного інтелекту. Предмет дослідження – технічні засоби, алгоритми та інструменти штучного інтелекту, що використовуються для генерації та детекції deepfakes; соціальні механізми їх впливу; етичні та правові наслідки використання deepfake-технологій у сучасних комунікаційних практиках. Методи дослідження. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, моделювання та узагальнення; спеціально-наукові методи: історико-генетичний (для реконструкції етапів розвитку технологій штучного інтелекту та появи deepfakes); системний (для комплексного аналізу архітектури нейромережевих моделей, що застосовуються у створенні deepfakes, включаючи CNN, GAN, autoencoder-архітектури); порівняльно-правовий (для порівняння підходів до правового регулювання deepfake-контенту у США, країнах Європейського Союзу та Україні); контент-аналізу (для вивчення інформаційних повідомлень у медіа, що репрезентують використання deepfake-технологій, з метою виявлення домінантних тем, мотивацій та соціальних наративів); герменевтичного аналізу (для інтерпретації філософських і соціокультурних концептів, зокрема симулякрів за Ж. Бодріяром, у контексті аналізу deepfakes як феномена постправди); кейс-стаді (для аналізу конкретних прикладів використання deepfake технологій у політичних, культурних і комерційних контекстах). Наукова новизна дослідження полягає визначення специфіки технологій штучного інтелекту, що застосовуються для створення, поширення та виявлення deepfakes, на основі аналізу їх технічних особливостей, соціального впливу та етико-правових ризиків, пов'язаних з їх використанням у масових комунікаціях. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості їхнього застосування в декількох напрямках. Матеріали і результати магістерського проекту можуть стати в пригоді для науковців (як теоретична основа для подальших досліджень у галузях штучного інтелекту, цифрової етики, кримінології, соціології медіа); розробників ШІ та медіа платформ (для створення систем виявлення deepfakes і побудови політик відповідального використання ШІ); правників і законодавців (як підґрунтя для розробки нормативно-правової бази щодо боротьби з дезінформацією та порушенням цифрових прав); представників медіа, психологів, PR-спеціалістів (у розробці ними стратегій ідентифікації та реакції на візуальні маніпуляції у цифровому просторі). Ключові положення роботи можна використовувати у освітньому процесі у межах викладання курсів з медіаграмотності, інформаційної безпеки, філософії технологій, права, ІТ та ін.