Мовний імперіалізм: український контекст

Abstract

В дослідженні ми займаємо позиції теорії мовного (лінгвістичного) імперіалізму, яку вважаємо критично актуальною для українського суспільства, яке опинилося в складному положенні: з такою ж стрімкістю, з якою Україна відходить від впливу Російської імперії та російської мови, вона рухається в інший імперський мовний проєкт - проєкт англійської як мови Імперії (Гардт та Негрі). Ця теорія виникла в англомовному середовищі та з самого початку була критикою імперського положення англійської мови. Ми продовжуємо цю лінію і переносимо напрацювання про роль англійської мови, зроблені попередніми теоретиками, в український контекст. Водночас ми йдемо далі та застосовуємо загальні положення цієї теорії й до російської мови. Задля адаптації теорії мовного імперіалізму під сучасні реалії вводимо концепт lingua franca - мови глобальної комунікації. Основна дилема lingua francas полягає в амбівалентності цих проєктів. З одного боку, вони є імперськими проєктами, які за мету мають формування сфер впливу, розповсюдження ідеології, формування центрів тяжіння капіталу, заглушення мовлення Іншого, уможливлення його експлуатації тощо. З іншого боку, lingua francas є необхідною умовою глобального світу - саме вони уможливлюють функціонування глобальної світ-системи, вони надають можливість глобальної комунікації, контакту з Іншим тощо. Таким чином, lingua franca виявляються імперським проєктом, від якого неможливо відмовитися. Що російська, що англійська мови позиціюють себе саме як lingua francas, таким чином вони є структурою м’якої сили.