Відмежування Юдейської релігії від раннього Християнства у історико-політичному просторі Римської імперії

Abstract

Дипломна робота присвячена дослідженню процесу відокремлення юдаїзму та раннього християнства в I–II століттях н.е. у контексті релігійного, політичного та соціального ландшафту Римської імперії. Актуальність теми зумовлена необхідністю розуміння витоків християнської ідентичності, її розмежування з юдаїзмом та впливу цих процесів на античний світ, зокрема на формування міжконфесійних відносин і релігійної політики імперії. У роботі проаналізовано політичну структуру Римської імперії періоду принципату, релігійні практики (римський політеїзм, культ імператора, східні культи) та правовий статус юдеїв. Особлива увага приділена теологічним розбіжностям між юдаїзмом і християнством, зокрема у розумінні месії, спасіння та ритуалів. Ключовими подіями, що вплинули на розкол, визначено Єрусалимський собор (49 р. н.е.), який звільнив язичників від юдейських обрядів, та Єврейські війни (66–73, 132–135 рр. н.е.), що завершилися руйнуванням Єрусалимського храму. Соціально-культурні фактори, такі як етнічна замкненість юдаїзму та інклюзивність християнства, разом із впливом греко римської культури, прискорили трансформацію християнства в універсальну релігію. Дослідження базується на джерелах (твори Йосипа Флавія, Тацита, Новий Завіт, Мідраш Рабба) та працях сучасних істориків (М. Гудман, Р. Старк). Висновки підкреслюють, що відокремлення було комплексним процесом, зумовленим теологічними, політичними та соціальними чинниками, що визначили розвиток юдаїзму як етнорелігійної системи та християнства як світової релігії.

This thesis examines the process of separation between Judaism and early Christianity in the 1st–2nd centuries CE within the religious, political, and social framework of the Roman Empire. The study’s relevance lies in understanding the origins of Christian identity, its divergence from Judaism, and the broader impact on interfaith relations and imperial religious policy. The research analyzes the political structure of the Roman Empire during the Principate, religious practices (Roman polytheism, imperial cult, Eastern religions), and the legal status of Jewish communities. Special focus is given to theological differences, particularly in the concepts of the Messiah, salvation, and rituals. Pivotal events include the Jerusalem Council (49 CE), which exempted Gentiles from Jewish rites, and the Jewish Wars (66–73, 132–135 CE), culminating in the destruction of the Jerusalem Temple. Social and cultural factors, such as Judaism’s ethnic exclusivity versus Christianity’s inclusivity, alongside the influence of Greco-Roman culture, accelerated Christianity’s transformation into a universal religion. The study draws on primary sources (Josephus Flavius, Tacitus, New Testament, Midrash Rabbah) and modern scholarship (M. Goodman, R. Stark). The findings highlight that the separation was a multifaceted process driven by theological, political, and social factors, shaping Judaism as an ethno-religious system and Christianity as a global faith.