Вогнепальні переломи довгих трубчастих кісток

Abstract

Бойові ушкодження кінцівок залишаються провідними у структурі санітарних втрат під час воєнних конфліктів, а вогнепальні переломи довгих трубчастих кісток становлять одну з найтяжчих форм бойової травми. У методичних рекомендаціях узагальнено сучасні дані щодо частоти, структури та клініко-патогенетичних особливостей вогнепальних переломів кінцівок,. Висвітлено роль механічних (балістичних) і біологічних чинників у формуванні обсягу ушкоджень, розглянуто вплив кінетичної енергії снаряда, ранової балістики, кавітаційного ефекту та тимчасової пульсуючої порожнини на руйнування кісткової та м’яких тканин. Описано зони вогнепальної рани, механізми первинного й вторинного некрозу, значення локальних гемодинамічних порушень, ішемії тканин і мікроциркуляторних розладів у розвитку ускладнень, зокрема інфекції, компартмент-синдрому, остеонекрозу та вогнепального остеомієліту. Підкреслено роль системних реакцій організму — травматичного шоку та системної запальної відповіді — у перебігу травматичної хвороби. Наведено сучасні підходи до лікування та класифікації вогнепальних переломів довгих трубчастих кісток і обґрунтовано значення оцінки стану м’яких тканин та якості первинної хірургічної обробки рани для прогнозу зрощення кістки й профілактики ускладнень. Матеріал може бути використаний у навчальному процесі та практиці лікарів, що надають допомогу постраждалим із бойовою травмою.

Combat limb injuries remain predominant in the structure of sanitary losses during armed conflicts, and gunshot fractures of long tubular bones represent one of the most severe forms of combat trauma. The methodological guidelines summarize current data on the incidence, structure, and clinical–pathogenetic features of gunshot fractures of the extremities. The role of mechanical (ballistic) and biological factors in determining the extent of injury is highlighted, including the influence of projectile kinetic energy, wound ballistics, the cavitation effect, and the temporary pulsating cavity on the destruction of bone and soft tissues. The zones of a gunshot wound, the mechanisms of primary and secondary necrosis, and the significance of local hemodynamic disturbances, tissue ischemia, and microcirculatory disorders in the development of complications—such as infection, compartment syndrome, osteonecrosis, and gunshot osteomyelitis—are described. The importance of systemic body responses, including traumatic shock and systemic inflammatory response, in the course of traumatic disease is emphasized. Modern approaches to the treatment and classification of gunshot fractures of long tubular bones are presented, and the significance of assessing soft tissue condition and the quality of primary surgical wound debridement for predicting bone union and preventing complications is substantiated. The material may be used in medical education and in the clinical practice of physicians providing care to patients with combat trauma.