Музейно-педагогічна спадщина А. Ф. Луньова (середина ХХ ст.)

Abstract

Актуальність теми дослідження визначається, перш за все, її недостатнім висвітленням в науковій літературі. Педагогічна діяльність А. Ф. Луньова охоплює більше ніж 50 років, і основою своєї системи виховання він обрав естетичний напрям, а засобом реалізації — мистецтво. Особисто івн при організації занять використовував літературу, музику, образотворче мистецтво, надаючи останньому більш широке базове значення. Афанасія Федоровича називають народним учителем — Учителем з великої літери, учителем не лише безпосередньо для учнів, що навчалися у Пархомівській середній школі, але й для багатьох людей, які спілкувалися з ним чи, навіть, дізнавалися про його музей, систему виховання, зачаровувалися цією особистістю. Тому по відношенню до Луньова поняття учитель набагато ширше ніж межі навчального закладу та тієї групи учнів, що слухали його уроки та понесли з собою частинку його методу, цінностей, ставлення до життя, продовжуючи його професійну діяльність. Учні Луньова визначаються за іншими ознаками, вони об’єднані іншими якостями — порядністю, доброчесністю, постійним устремлінням до саморозвитку та відповідальним відношенням до своєї справи, оточення, збереження і передачі найважливіших людських цінностей, які засновані на любові, доброті, щирості.