Особливості плину психологічного часу студентів у стресогенних умовах життя

Abstract

У магістерській роботі досліджено особливості плину психологічного часу студентів у стресогенних умовах. Актуальність теми зумовлена зростанням психоемоційного напруження серед молоді та потребою зрозуміти, як часові орієнтації та суб’єктивне переживання часу впливають на здатність протистояти стресу. Метою дослідження є виявлення зв’язку між часовими орієнтаціями, рівнем стресу, життєстійкістю та характеристиками психологічного часу студентів. Уроботі проаналізовано теоретичні підходи до проблеми психологічного часу істресу, особливості переживання стресу студентами та методологію його емпіричного вивчення. Емпірична частина базується на використанні комплексу психодіагностичних методик. У вибірку увійшли 92 студенти віком 17–23 років. Отримані результати свідчать, що високі показники життєстійкості та самоефективності виступають захисними чинниками у стресогенних умовах, тоді як їх дефіцит істотно підвищує рівень психічної напруженості. Виявлено дезадаптивний часовий профіль у студентів із високим рівнем стресу: домінування негативної орієнтації на минуле, фаталістичне сприйняття теперішнього та суб’єктивне відчуття хаотичності плину часу. Натомість позитивна орієнтація на майбутнє корелює з високою стресостійкістю, конструктивними копінг-стратегіями та здатністю до ефективної саморегуляції.This master’s thesis examines the specific features of the flow of psychological time among students living under stressogenic conditions. The relevance of the topic is determined by the increasing psycho-emotional tension among young people and the need to understand how time orientations and the subjective experience of time influence their ability to cope with stress. The aim of the study is to identify the relationship between time orientations, stress levels, resilience, and the characteristics of students’ psychological time. The thesis analyzes theoretical approaches to the phenomena of psychological time and stress, the specifics of stress experiences among students, and the methodological foundations of its empirical investigation. The empirical part is based on the use of a set of psychodiagnostic methods. The sample consisted of 92 students aged 17–23. The findings indicate that high levels of resilience and self-efficacy serve as psychological buffers in stressogenic conditions, whereas their deficit significantly in creases psychological tension. Amaladaptive timeprofile wasidentified instudents with high stress levels, characterized by fixation on a negative past, fatalistic perception of the present, and a subjective feeling of chaotic and disorganized time flow. In contrast, a positive future orientation correlates with greater stress resistance, constructive coping strategies, and effective self-regulation.