Державне регулювання розвитку туризму в Україні

Abstract

Сфера туризму в Україні набуває дедалі більшого значення як складова національного господарства, що поєднує економічні, соціальні та гуманітарні функції. Туризм створює мультиплікативні ефекти, сприяє формуванню доданої вартості, розвитку підприємництва, залученню інвестицій, збереженню культурної спадщини та інтеграції України в глобальні ринки. У контексті нових викликів – збройної агресії, економічної рецесії, інституційної нестабільності – питання удосконалення державного регулювання туристичної галузі набуває системного характеру. На відміну від широкого поняття «публічного управління», що охоплює взаємодію різних акторів – громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та недержавних організацій, державне регулювання в контексті цієї роботи розглядається як цілеспрямована діяльність виконавчої влади з формування, реалізації та контролю за виконанням політики розвитку туризму. Об’єктом дослідження є саме механізми, інструменти та інституції державного впливу на туристичну сферу. З огляду на виклики сьогодення – втрату інфраструктури, скорочення туристичних потоків, інвестиційну кризу – виникає потреба у формуванні гнучкої регуляторної моделі, що відповідатиме умовам післявоєнного відновлення та інтеграції в європейське правове поле. Державне регулювання має враховувати регіональну специфіку, забезпечувати функціонування ринку туристичних послуг, зберігати робочі місця та стимулювати розвиток інноваційних форматів туризму.