Наукові роботи. Філологічний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/598
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Опозиція «місто - село» в п'єсі Миколи Куліша «Вічний бунт»(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2010) Кремінська, І.М.У статті аналізується просторова опозиція «місто - село» як важливий чинник структури ліричної драми Миколи Куліша «Вічний бунт». Специфіка актуалізації цієї опозиції передбачає її ускладненість мотивами бездомності й «далі» - одними із константних у художньому світі п'єс автора, образами околиць, «за містом», цвинтаря, степу, кордону тощо. Доведено, що схеми міфологізації шляхів розвитку тоталітарного суспільства виявляють себе в усій своїй абсурдності на прикладі топоса села, віддаленого від столиці (центру), зображенню якої водночас властиві риси ідеалізації та деміфологізації. The spatial opposition «city-countryside» as one of the most important structural component of the lyrical drama by Mykola Kulish «Vechny bunt» («The perpetual revolt») in analyzed in the article. The specificity of actualization of the given opposition assumes its complexity with the motifs of homelessness and «distance» - the constant ones in the author's art world, images of outskirts of a village, «in the country», a cemetry, a steppe, a border, etc. It is proved that the schemes of mythologization the way of development of the totalitarian society show their absurdity in the countryside topos, remoted of the capital city, the centre, which representing joins the features of both idealization and demythologization.Документ «Патріархальне життя» й «модерний технічний світ» у п'єсі М. Куліша «Народний Малахій»(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2009) Кремінська, І.М.У статті здійснено спробу на матеріалі трагікомедії Миколи Куліша «Народний Малахій» проаналізувати особливості втілення просторової опозиції «патріархальне життя» й «модерний технічний світ» («Міщанська вулиця - радянський Харків»), уперше виділеної в українському літературознавстві еміграційним дослідником Ю. Шерехом у статті «Шоста симфонія Миколи Куліша». Представлена у творі орієнтація простору має горизонтальне й мозаїчне вирішення, вона охоплює топоси України, дороги, вулиці Харкова, тодішньої столиці, локуси будинків і антибудинків, які набувають у трагікомедії міфопоетичних рис.