Матеріали інших дисертацій
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Некоторые вопросы теории гальваномагнитных явлений в металлах(Харьков : Издательство ХГУ, 1958) Песчанский, Валентин Григорьевич; Піщанський, Валентин ГригоровичДокумент Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту [дисертація](2018-10) Глущенко, О.В.Глущенко О. В. Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту. ― Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки ― Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Пізнання процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві та розуміння процесів його розвитку вимагають постійного удосконалення методології економічної теорії та розвитку її категоріального апарату. Дисертація присвячена обґрунтуванню та доведенню можливості застосування наукового підходу «за межами ВВП / Beyond GDP» для дослідження національного добробуту. Визначено вплив трансформації фінансової архітектоніки на досягнення сталого розвитку суспільства. Розглянуто інституційні та функціональні зміни складових частин фінансової архітектоніки, що забезпечують фінансування національного добробуту. У першому розділі дисертації ми розглянули теоретичні засади й існуючи методологічні підходи для розуміння категорії «фінансова архітектоніка». Отримані на цьому етапі наукові результати полягають у розкритті змісту фінансової архітектоніки національного добробуту, як похідної від інституційної архітектоніки. Важливим науковим результатом першого етапу дослідження є з’ясування зв’язку між реципрокним й еквівалентним видами обміну та довірою. Історично реципрокний обмін передував еквівалентному. У процесі реципрокного обміну відбувалася передача продуктів праці без визначених норм щодо їх кількості та необхідності зворотної трансакції, що відігравало символічно – знакову роль та втілювало у собі акт встановлення, зміцнення та закріплення відносин довіри між членами суспільства. Розкриття відносин довіри, з такої точки зору, дає змогу переосмислити роль фінансових інститутів у створенні національного добробуту та сформулювати авторське розуміння фінансової архітектоніки. Фінансова архітектоніка національного добробуту є співвідношенням ієрархічних та мережевих компонентів. З точки зору інституційного дизайну, публічні фінанси створюють ієрархічні відносини, децентралізовані фінанси породжують мережеві відносини, а інститути фінансової інфраструктури опосередковують відносини між ними. Рушійні імпульси державної політики до економічних агентів передають фіскальний і монетарний трансмісійні механізми. Трансмісійні механізми розглянуто з позицій дизайну механізмів. Трансмісійний механізм економічної системи є спосібом взаємодії відповідного державного інституту (модератора імпульсу) з економічними агентами. Метою цієї взаємодії є створення рушійного імпульсу, що повинен спричинити вплив на економічних агентів. Під дією імпульсу економічні агенти обирають стратегії поведінки, що передбачені модератором, це, у свою чергу, призводить до прогнозованих змін певних макроекономічних показників. Національний добробут як категорія економічної теорії та фінансова архітектоніка національного добробуту детально розглянуто у другому розділі дисертації. Запропоновано до наукового обігу модифіковане визначення добробуту на основі застосування наукового підходу вимірювання людського розвитку «за межами ВВП (Beyond GDP)». Добробут трактується як рівень забезпеченості задоволення потреб людини, громади, суспільства, які сприяють їх матеріальному, духовному, соціальному та фізичному розвитку, що є гармонізованим з морально-етичними нормами та потребами у збереженні довкілля. Необхідним елементом, що продовжує логіку дослідження визначення методу розрахунку фінансових ресурсів, що спрямовуються суспільством на цілі досягнення добробуту оминаючи ВВП як відносний вартісний показник. У дисертації розкрито об’єктивні межі і зміст категорії «фонд добробуту». Фонд добробуту як теоретичне відображення відособленого фінансового утворення виконує функції акумулювання, розподілу, перерозподілу та використання коштів. Ці ресурси спрямовуються на досягнення цілей, безпосередньо пов’язаних з досягненням вищого рівня забезпеченості потреб досягнення сталого розвитку. Запропоновано методичний підхід для оцінки фінансових ресурсів фонду добробуту. Він полягає у розрахунку обсягів коштів спрямованих на людський розвиток з державного й місцевих бюджетів, корпорацій та домогосподарств, що зважені на коефіцієнт нерівності та індекс інфляції. застосування розробленого методичного підходу дає змогу визначити обсяг коштів, спрямованих на фінансування складових частин фонду добробуту. Третій розділ дослідження присвячено дослідженню фінансової архітектоніки національного добробуту у публічних фінансах. Вагомим науковим результатом дослідження є розробка теоретичних підстав розмежування понять «державні фінанси» та «публічні фінанси». Сутність публічних фінансів визначена як особлива історична форма державних фінансів. Таке перетворення відбувається за умов інституційного закріплення на формальному та неформальному рівнях можливості та необхідності реалізувати суспільний вибір. Реалізація суспільного вибору відбувається шляхом делегування повноважень та відповідальності щодо фінансових ресурсів загальнодержавного, місцевого та спеціалізованого призначення від громадянського суспільства державним інститутам. У процесі розкриття особливостей фінансової архітектоніки публічних фінансів виокремлено канали руху фінансових потоків у фіскальному трансмісійному механізмі. Класифікаційним критерієм є поділ участі у формуванні ресурсної бази фонду добробуту на податкові, видаткові, трансфертні, актуарні, боргові та канали трансформації державної власності. Значну увагу у монографії / дисертації приділено визначенню класифікаційних ознак рівня небезпеки боргової залежності публічних фінансів. На підставі співвідношення між обсягами залучення боргових ресурсів та витратами з обслуговування наявних запозичень. Виокремлено наступні рівні: припустимий, припустимий критичний, критичний неприпустимий рівні та стан боргової пастки, у якому обсяг залучених фінансових ресурсів є меншим за витрати з обслуговування наявних запозичень. У четвертому розділі досліджуються інститути фінансової інфраструктури та їх роль у формуванні фінансової архітектоніки національного добробуту. Розвинуто методичний підхід для оцінки стану фінансової інфраструктури ринку фінансових послуг. Цей результат було отримано на підставі комплексного розгляду системи фінансових установ, їх активів, кількості інституційних одиниць та сфер впливу державних регуляторів, а також показника фінансової глибини (Financial Depth). Подальший розвиток зазнає теоретичне розкриття змісту поняття «уразливість фінансової системи (Financial System Fragility)». Предметне поле вихідного поняття було розширене шляхом включення до нього узагальнених наслідків домінування спекулятивного та Понці-фінансування за рахунок зменшення забезпеченого типу залучення ресурсів. Наслідком зростання уразливості фінансової системи є порушення фінансової архітектоніки. Нами було розкрито зміст та наслідки інституційного регресу сектору депозитних корпорацій Україні внаслідок масової втрати довіри, зменшення їх функціональної спеціалізації та нечіткого ринкового позиціонування. Аналіз каналів монетарного трансмісійного механізму України показав деструктивні наслідки кон’юнктурних порушень, а також наявність дисфункцій та деформацій. Вони виявляються у домінуванні каналів обмінного курсу та інфляційного каналу, що надає спекулятивних ознак решті каналів монетарного трансмісійного механізму. Визначена тенденція негативно впливає на фінансову архітектоніку національного добробуту, викривляючи її структуру та призводить до звуження його ресурсної бази добробуту. У п’ятому розділі дисертації нами обґрунтовано можливість та доцільність застосування методологічного підхід до спадного та висхідного форсайт-прогнозування змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту, що ґрунтується на застосуванні інструментів акселератору сталого розвитку. Запропонований методологічний підхід дає змогу якісно покращити рівень визначення перспектив розвитку систем зі складною логікою функціонування та ієрархічно-мережевою побудовою. Завершує дослідження характеристика системи соціально-економічних вимірів форсайт-простору фінансової архітектоніки національного добробуту. Під час проведення форсайту національного добробуту необхідно враховувати інформаційний вимір тобто міру та ступінь довіри до інформації, що обумовлює відбір типу економічної поведінки економічними агентами. Результати, дослідження монографії продемонстрували ефективність застосування підходу Beyond GDP для визначення рівня національного добробуту та розробці необхідних змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту на прикладі України. Продемонстровано ефективність застосування категоріального апарату сталого розвитку під час аналізу функціонування фінансових інститутів та систем.Документ Антропогенна трансформація трав'яної рослинності долини р. Самари в межах Західного Донбасу(Дніпропетровський державний університет, 2000) Безроднова, О.В.У сучасний період антропогенне навантаження на природні екосистеми досягло критичного рівня і охоплює все нові території. Це призводить до деструкції та деградації рослинного та ґрунтового покриву, тваринного світу. Найбільш значні техногенні ландшафти утворюються у місцях розробок кам’яного вугілля та супроводжуються пошкодженнями рельєфу, гідрологічних умов, що, в свою чергу, призводить до засолення ґрунтів, вод підземного та надземного стоку, водойм. У світі рішення цих проблем на перше місце виходить розробка шляхів рекультивації порушених земель. Усе більша увага до проблем охорони природи зумовила необхідність проведення ретельного обстеження біогеоценозів на території такого промислового району, як Західний Донбас. Необхідно виявити напрямки сукцесій, які мають місце у даному регіоні, щоб прогнозувати вирогідні зміни.Документ Механізми формування системи державного фінансового контролю в Україні(Віддруковано з оригінал-макета в Харківському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України, 2011) Хмельков, А.В.В роботі обґрунтовано концептуальну модель цілісної системи державного фінансового контролю в Україні, в основу якої покладено принципи незалежності його видів, розмежування функцій контролю за виконанням видаткової і прибуткової частин державного бюджету, структурування та групування суб’єктів контролю за ознаками компетенції, обов’язковості, підпорядкованості. Визначено напрями вдосконалення організаційного механізму державного фінансового контролю, що полягає в упорядковані структурних зв’язків між його елементами та уточненні цілей і функцій контролю, щодо досягнення головної мети державного фінансового контролю, а також нормативно-правового механізму державного управління шляхом визначення та обґрунтування пропозицій до проекту Кодексу державного фінансового контролю України, який має стати системоутворюючим нормативним актом стосовно визначення видів, суб’єктів, об’єктів, предмета державного фінансового контролю дозволить подолати роздробленість і фрагментарність в організації державного фінансового контролю. Класифіковано структурні зв’язки між складовими елементами системи фінансового контролю у їх ієрархічній послідовності за ознаками відповідності методів формам контролю та їх приналежності до аудиту (як методу попереднього контролю), інспектування (як методу поточного контролю), ревізії (як методу суцільного контролю).Документ В. Н. Каразін (1773–1842) в історико-біографічних наративах(2015) Вовк, О.І.Реконструйовано процес вивчення життєпису В. Н. Каразіна у період з середини ХІХ до початку ХХІ ст. Проведено комплексне кількісно-якісне дослідження масиву публікацій, присвячених особистості В. Н. Каразіна, розроблено періодизацію каразінознавства, встановлено загальні та специфічні риси кожного з виділених хронологічних періодів та етапів. Проаналізовано особливості репрезентації біографії В. Н. Каразіна у темпоральному вимірі, виявлено і схарактеризовано історіографічні образи цієї особистості, з’ясовано причини їхнього утворення та шляхи еволюції. Визначено напрями вивчення життєвого шляху В. Н. Каразіна, що потребують подальшої розробки, уточнення або концептуального переосмислення.Документ Політика пам’яті Народної Республіки Болгарія щодо доби національного Відродження: джерельний комплекс(2016) Свириденко, В.О.Дисертація є першим у вітчизняній історичній науці комплексним дослідженням політики пам’яті НРБ щодо образів національного Відродження в джерельному комплексі, загальних тенденцій та особливостей (від)творення, трансляції та взаємодії цих образів. На основі аналізу широкого спектра джерел та історіографічних напрацювань і використання сучасних теоретико-методологічних підходів розглянуто загальний контекст розвитку історичної науки в соціалістичній Болгарії, етапи та напрями досліджень національного Відродження у НРБ; простежено наступність/перервність у поглядах істориків НРБ на Відродження порівняно з дослідниками попередніх періодів, починаючи від перших спроб його наукового осмислення в 1830-х рр.; схарактеризовано домінуючі історіографічні образи національного Відродження у НРБ; здійснено компаративний аналіз інтерпретацій національного Відродження у болгарській та радянській повоєнній історіографії. Ґрунтуючись на теоретичних надбаннях студій пам’яті, пояснено взаємодію/взаємовплив між образами Відродження в історіографії та політиці пам’яті. З’ясовано особливості використання образів Відродження як об’єкта політики пам’яті у публічному, суспільно-політичному та художньому дискурсах НРБ. Диссертация является первым в украинской исторической науке комплексным исследованием политики памяти НРБ относительно образов национального Возрождения в источниковом комплексе, общих тенденций и особенностей (вос)создания, трансляции и взаимодействия этих образов. На основе анализа широкого спектра источников и историографических наработок и использования современных теоретико-методологичечских подходов рассмотрены общий контекст развития исторической науки в социалистической Болгарии, этапы и направления исследований национального Возрождения в НРБ; прослежены преемственность/прерывность во взглядах историков НРБ на Возрождение по сравнению с исследователями предыдущих периодов, начиная с первых попыток его научного осмысления в 1830-х гг.; охарактеризованы доминирующие историографические образы национального Возрождения в НРБ; проведен компаративный анализ интерпретаций национального Возрождения в болгарской и советской послевоенной историографии. Основываясь на теоретических достижениях студий памяти, объяснено взаимодействие/взаимовлияние между образами Возрождения в историографии и политике памяти. Выяснены особенности использования образов Возрождения как объекта политики памяти в публичном, общественно-политическом и художественном дискурсах НРБ. The dissertation is the first complex research in the Ukrainian historiography which studies the politics of memory of the People’s Republic of Bulgaria towards the images of national Revival in source complex and, the common tendencies and peculiarities of (re)construction, translation and interaction of these images. Basing on the analysis of the wide spectrum of sources and historiographical works as well as on the usage of the modern theoretical and methodological approaches the author considers the general context of the development of historical science in socialist Bulgaria, the stages and directions of studies on national Revival in the People’s Republic of Bulgaria; traces continuities and discontinuities in views of historians of the People’s Republic of Bulgaria on Revival com¬paring with researchers of previous periods, starting from the first attempts of its scientific comprehension in 1830s, characterizes the dominant historiographical images of national Revival in the People’s Republic of Bulgaria. From the methodological perspective of Postcolonial Criticism this research defines the features of perception of the period of the Turkish rule in the scholarship of the People’s Republic of Bulgaria. From a position of Conceptual History it traces the conceptual spectrum used by historians of socialist Bulgaria for designating the Revival epoch. The images of the Bulgarian Revival in post-war Soviet and Bulgarian historiographies are investigated from the viewpoint of Empire Studies. In terms of theoretical and methodological attainments of Entangled History the disser¬tation treats the (re-)construction of the image of the “Turkish yoke” in context of its interaction with foreign and internal policies of the People’s Republic of Bulgaria. It finds out the peculiarities of the usage of Revival images as the objects of the politics of memory in public, social and political and artistic discourses of socialist Bulgaria. The author proves the application of the conception of “places of memory” to the analysis of the images of national Revival in historical memory and historiography of the People’s Republic of Bulgaria and on the basis of lieux de mémoire conception reveals features of their functioning in collective imagination of the Bul¬garian society. Relying upon the theoretical achievements of Memory Studies the interaction/interrelation between the images of the Revival in historiography and politics of memory is explained.Документ Формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки(2016) Павленко, М.А.Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки. На основі аналізу наукової літератури визначено сутність понять «позиція», «громадянськість», «громадянська позиція». Схарактеризовано структуру та зміст громадянської позиції майбутнього вчителя. Уточнено критерії й показники для визначення рівнів сформованості громадянської позиції студентів педагогічних спеціальностей. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки.Документ Документ Виховання педагогічної толерантності майбутніх учителів на основі аксіологічного підходу(2011) Варенко, Т.К.Робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми виховання педагогічної толерантності майбутніх вчителів на основі аксіологічного підходу. У дослідженні з'ясовано суть понять "толерантність" і "педагогічна толерантність". Обгрунтовано педагогічні цінності як теоретичну основу виховання педагогічної толерантності в майбутніх вчителів, її структурні компоненти, основні способи забезпечення гуманістичної смислово-ціннісної орієнтації педагогічного процесу. Теоретично обгрунтовано технологію виховання педагогічної толерантності майбутніх вчителів на основі аксіологічного підходу, яка включає мотиваційно-ціннісний, змістово-процесуальний, особистісно-поведінковий компоненти. Експериментально доведено ефективність даної технології.Документ Духовность как интенция личностного бытия : диссертация(Харьков : Харьковский государственный университет им. А.М. Горького, 1990) Шелковая, Н.В.; Shelkovaya, N.Проблема духовности на современном этапе развития нашего общества и человечества обретает особую значимость, обусловленную, с одной стороны, насущной потребностью решения глобальных проблем, которое невозможно без решения глобальной проблемы сохранения духовности личности; с другой стороны, животрепещущей необходимостью решения проблем в нашей стране, которое в решающей степени зависит от интенций и характера стремлений лидеров общества, а также каждой личности, т.е. от характера их духовности. В диссертации осуществлено выявление сущности духовности личности и проанализирован характер ее существования в современном мире. Исследование духовности личности показало, что ее специфика не является чем-то, заключающимся в ней самой, а обнаруживается через ее соотнесение с духом личности, через ее укорененность в ино-бытии, осуществляемую посредством деятельности, общения, поведения, через ее устремленность к этому укоренению, пронизывающую все бытие личности и становящуюся интенцией личностного бытия. Научная новизна диссертации состоит в том, что: - выявлена специфика духовности личности, которая представляет собой стремление к трансценденции личностью своего «Я» в «не-Я», проявление своего, личностного бытия в ино-бытии, интенцию личностного бытия; - определен характер интенции духовности личности и движущая сила свойственного ей стремления, заключающаяся, с одной стороны, в неудовлетворенности личностью своим «Я-реальным», ведущим к стремлению к «Я-идеальному»; с другой стороны, в осознании ценности своего «Я» и «не-Я» как своей ценности, ведущее к стремлению к росту этой ценности и, соответственно, к творческой деятельности и свободе для осуществления этого стремления, которые также становятся ценностями, т.е. духовности личности свойственна ценностная интенция, более того, благая творческая интенция; - разведены феномены духа и духовности личности. Дух личности представляет собой определенное состояние ее сознания, являющееся предпосылкой духовности. Духовность – воплощение потенций и интенций духа в реальную деятельность, общение, поведение, поступки; - выявлен источник развития духовности, который заключается в противоречиях, возникающих как внутри личности, ее «Я» (между «Я-уникальным» и «Я-типичным, социально-нормативным», «Я-реальным» и «Я-идеальным», «Я-самостью» и «Я-маской» и т.д.), так и во взаимодействии ее с внешним миром, «не-Я» (другими индивидами, обществом, природой и т.п.); - опираясь на традиции русской философии, обосновано положение о любви как высшем проявлении духовности. Философское содержание любви автор рассматривает как видение в «Ты» инобытия «Я», высшей ценности, другодоминантность, обогащение и утверждение своего «Я» в и благодаря «Ты», основанное на признании свободы другого; - осуществлен анализ типов духовности, в ходе которого обнаружено, что наряду с различными типами духовности и анализируемой в диссертации истинной духовностью, к которой реальная духовность стремится как к идеалу, существуют извращенные формы духовности, например, злая, разрушительная, «геростратовая духовность», в которой личность, осознавая свое «Я» и его ценность, ценность свободы и творчества, отрицает их у другого, видит в Другом средство для реализации своих, часто дегуманистических, целей. The problem of spirituality acquires special importance at the present stage of the development of our society and the whole humanity. On the one hand, there is an urgent need to address global problems, which is impossible without addressing the global problem of preservation and revival of spirituality of the person. On the other hand, the need to address topical problems in our country, which is critically dependent on the intentions and the character of aspirations of the leaders of the society and of each person, i.e., the nature of their spirituality. The thesis has revealed the specifics of the spirituality of the person, which is an aspiration for person’s transcendence of his "I" in "not-I", a manifestation of his own, personal existence in another-being, and the intention of personal being. In this research the nature of the personal spirituality intention and the driving force of his aspiration are defined. On the one hand, it is the dissatisfaction of the person with his "I-real", leading to the aspiration of "I-ideal". On the other hand, it is the awareness of the value of his "I" and "not-I" as its value, leading to his aspiration to increase this value and, consequently, to the creativity and freedom for implementing this aspirations, which also becomes a value. That is, intention of values inherent to the personal spirituality, furthermore, – the good creative intention. We have identified the source of spirituality, which is the contradictions that arise within the person, his "I" (between "I-unique" and "I-typical, socially normative", "I-real" and "I-ideal", " I-self " and "I-mask", etc.), and in his interaction with the outside world," not-I "(with other individuals, society, nature, etc.). The author, following the tradition of the Russian philosophy, substantiates the notion of love as the highest manifestation of spirituality. The philosophical content of love consists of a vision in "You" otherness "I", the highest value, otherdominance, enrichment and approval of the "I" in and through "You," based on the recognition of freedom of another person.Документ Духовность как интенция личностного бытия : автореферат(Харьков : Харьковский государственный университет им. А.М. Горького, 1990) Шелковая, Н.В.; Shelkovaya, N.Проблема духовности на современном этапе развития нашего общества и человечества обретает особую значимость, обусловленную, с одной стороны, насущной потребностью решения глобальных проблем, которое невозможно без решения глобальной проблемы сохранения и возрождения духовности личности; с другой стороны, животрепещущей необходимостью решения проблем в нашей стране, которое в решающей степени зависит от интенций и характера стремлений лидеров перестройки, а также каждой личности, т.е. от характера их духовности. Научная новизна диссертации состоит в том, что: - выявлена специфика духовности личности, которая представляет собой стремление к трансценденции личностью своего «Я» в «не-Я», проявление своего, личностного бытия в ино-бытии, интенцию личностного бытия; - определен характер интенции духовности личности и движущая сила свойственного ей стремления, заключающаяся, с одной стороны, в неудовлетворенности личностью своим «Я-реальным», ведущим к стремлению к «Я-идеальному»; с другой стороны, в осознании ценности своего «Я» и «не-Я» как своей ценности, ведущее к стремлению к росту этой ценности и, соответственно, к творческой деятельности и свободе для осуществления этого стремления, которые также становятся ценностями, т.е. духовности личности свойственна ценностная интенция, более того, благая творческая интенция; - разведены феномены духа и духовности личности. Дух личности представляет собой определенное состояние ее сознания, являющееся предпосылкой духовности. Духовность – воплощение потенций и интенций духа в реальную деятельность, общение, поведение, поступки; - выявлен источник развития духовности, который заключается в противоречиях, возникающих как внутри личности, ее «Я» (между «Я-уникальным» и «Я-типичным, социально-нормативным», «Я-реальным» и «Я-идеальным», «Я-самостью» и «Я-маской» и т.д.), так и во взаимодействии ее с внешним миром, «не-Я» (другими индивидами, обществом, природой и т.п.); - используя традиции русской философии, обосновано положение о любви как высшем проявлении духовности. Философское содержание любви автор рассматривает как видение в «Ты» инобытия «Я», высшей ценности, другодоминантность, обогащение и утверждение своего «Я» в и благодаря «Ты», основанное на признании свободы другого. The problem of spirituality acquires special importance at the present stage of the development of our society and the whole humanity. On the one hand, there is an urgent need to address global problems, which is impossible without addressing the global problem of preservation and revival of spirituality of the person. On the other hand, the need to address topical problems in our country, which is critically dependent on the intentions and the character of aspirations of the leaders of the society and of each person, i.e., the nature of their spirituality. The thesis has revealed the specifics of the spirituality of the person, which is an aspiration for person’s transcendence of his "I" in "not-I", a manifestation of his own, personal existence in another-being, and the intention of personal being. In this research the nature of the personal spirituality intention and the driving force of his aspiration are defined. On the one hand, it is the dissatisfaction of the person with his "I-real", leading to the aspiration of "I-ideal". On the other hand, it is the awareness of the value of his "I" and "not-I" as its value, leading to his aspiration to increase this value and, consequently, to the creativity and freedom for implementing this aspirations, which also becomes a value. That is, intention of values inherent to the personal spirituality, furthermore, – the good creative intention. We have identified the source of spirituality, which is the contradictions that arise within the person, his "I" (between "I-unique" and "I-typical, socially normative", "I-real" and "I-ideal", " I-self " and "I-mask", etc.), and in his interaction with the outside world," not-I "(with other individuals, society, nature, etc.). The author, following the tradition of the Russian philosophy, substantiates the notion of love as the highest manifestation of spirituality. The philosophical content of love consists of a vision in "You" otherness "I", the highest value, otherdominance, enrichment and approval of the "I" in and through "You," based on the recognition of freedom of another person.Документ Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.)(2015) Домановська, М.Є.У дисертації вперше здійснено дослідження процесу становлення і розвитку візантиністики як наукової та навчальної дисципліни в Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.). Запропоновано його періодизацію, схарактеризовані політичні та соціокультурні умови зародження візантиністики у Харківському університеті. Визначено коло вчених-візантиністів, схарактеризовано їхній творчий спадок, акцентовано увагу на ролі візантинознавчої складової у навчальному процесі. Проаналізовано наукові комунікації зазначеного кола науковців, розглянуто питання про існування візантиністичної наукової школи у Харківському університеті. В диссертации впервые осуществлено исследование процесса становления и развития византинистики как научной и учебной дисциплины в Харьковском университете (середина ХІХ – начало ХХ вв.). Предложена его периодизация, охарактеризованы политические и социокультурные условия зарождения византинистики в Харьковском университете. Определен круг ученых-византинистов, дана характеристика их научного наследия, акцентировано внимание на роли византиноведческой составляющей в учебном процессе. Проанализированы научные коммуникации упомянутого круга ученых, рассмотрен вопрос о существовании византинистической научной школы в Харьковском университете. For the first time in Ukrainian historiography, this dissertation offers a systematic study of the emergence and development of Byzantine studies as a discipline and part of the curriculum at Kharkiv University (mid-nineteenth to early twentieth century). Author creates a periodization and explores the political and socio-cultural conditions for the development of Byzantine studies at the University. The dissertation defines the circle of Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies and analyzes their work and its significance in the context of the general development of academic scholarship in this period and the condition of Byzantinology in particular. The role and place of Byzantine subjects in the general courses for the students of history and law is characterized, and the special courses in Byzantine studies taught at the University are described. Author analyzes the papers on Byzantine studies presented at the 12th Archeological Congress in Kharkiv and the scholarly activities and communications of the Kharkiv University faculty engaged in Byzantine studies. The question of the existence of a Byzantinological school at Kharkiv University is also considered. The dissertation argues that the development of Byzantine studies at Kharkiv University was influenced both by the general European trends in the humanities and by the peculiarities of the historical discourse in Russia, with its special stress on the significance of the Byzantine heritage in the culture and the traditions of state-building among the Eastern Slavs. Along with new and diverse research in Byzantine studies at Kharkiv University, the elements of disciplinary infrastructure were emerging: the number and range of courses was growing, the creation of a chair in Byzantine studies was considered, scholars from the University were taking part in setting up specialized journals in Byzantine studies and presented their work at specialized conferences and meetings. The main subjects of interest for the Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies were: the political history of Byzantium (O. P. Zernin, M. N. Petrov, V. K. Nadler, E. O. Chernousov), Rus’-Byzantine connections (M. O. Lavrovsky, V. I. Savva), Byzantium and the Southern Slavs (P. O. Lavrovsky, M. S. Drinov, G. A. Ilyinsky), the history of the Byzantine Church (A. S. Lebedev), Byzantine and Rus’ art (O. I. Kirpichnikov, E. K. Redin, F. I. Schmidt).Документ Значення ортостатичних реакцій частоти шлуночкових скорочень при медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь(2013-04-23) Фомич, Г.М.Дисертаційна робота присвячена вивченню значення ортостатичних реакцій частоти шлуночкових скорочень (ОР ЧШС) в клінічному перебігу постійної фібриляції передсердь (ФП) з метою поліпшення ефективності її контролю. Встановлено, що у пацієнтів з ФП мають місце всі 3 типи ОР ЧШС як і при синусовому ритмі, позитивні ОР ЧШС переважають над негативними і відсутніми. Виявлено, що у контролі ФП більш сприятливими для зменшення тяжкості симптомів за шкалою EHRA є позитивні, менш сприятливими – відсутні, і несприятливими – негативні ОР ЧШС. Показано, що контроль ФП БАБ можливий при будь-якому типі ОР ЧШС, за винятком кваліфікованого позитивного, а комбінацією бета-адреноблокатора і аміодарону при неефективності БАБ, а контроль ФП аміодароном переважніше при кваліфікованих позитивних і негативних ОР ЧШС та наявності протипоказань до БАБ.Документ Типи ортостатичних реакцій артеріального тиску і контроль частоти шлуночкових скорочень пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь(ХНМУ, 2013-02-22) Чорна, Ю.А.Встановлено частотний розподіл ортостатичних реакцій артеріального тиску у пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь. Показано зв'язок ортостатичних реакцій артеріального тиску з клінічними та функціональними показниками системи кровообігу. Вивчено вплив антиаритмічної терапії бета-адреноблокаторами, аміодароном та їх комбінацією на поширеність ортостатичних реакцій артеріального тиску, досягнення контролю частоти шлуночкових скорочень і клінічні показники системи кровообігу. Встановлені прогностичні критерії досягнення різних типів ортостатичних реакцій артеріального тиску і контролю частоти шлуночкових скорочень на етапах антиаритмічної терапії методом кроково-дискримінантного аналізуДокумент Показники варіабельності серцевого ритму і якість життя у робітників вугільних копалень з артеріальною гіпертензією під час лікування еналаприла малеатом та небівалолом(2007) Федько, І.Д.Дисертація присвячена встановленню закономірностей зміни показників варіабельності серцевого ритму і якості життя в робітників вугільних копалень з м'якою й помірною артеріальною гіпертензією під час лікування еналаприла малеатом (ЕМ), небівалолом (НБ) та іх комбінаціями. Дослідження проведено на 108 пацієнтах чоловічої статі з ізольованою АГ, у тому числі 52 гірників очисного забою вугільних копалень і 56 - наземних робітників. Останні були групою порівняння. Вимір АТ робили по методу Короткова з використанням стандартизованого мембранного тонометра. Для визначення показників ВСР реєстрували ЭКГ у другому стандартному відведенні за допомогою комп'ютерного електрокардіографа "Cardіolab 2000" з обробкою середніх 5 хвилин 7-хвилинного мониторного запису. Вивчалися: загальна потужність спектра (TP) як міра загальної потужності регуляції, потужність спектра в діапазоні дуже низьких частот (VLF) як міра потужності гуморальної ланки регуляції, в діапазоні низьких частот (LF) як міра потужності симпатичної ланки регуляції та в діапазоні високих частот (HF) як міра потужності парасимпатичного ланки регуляції. Якість життя (ЯЖ) пацієнтів оцінювали з використанням опитувача Ferrans&Power - кардіологічна версія ІІІ, шляхом обчислення загального індексу (ЗІЯЖ). Терапія АГ проводилася з використанням ЕМ, НБ та їх комбінацій з контролем через 2 тижні, 1, 3 і 6 місяців від початку терапії. Статистична обробка результатів проводилася з використанням параметричних критеріїв та непараметричних критеріїв за допомогою SPSS 10.0 для Wіndows. Встановлено, що терапія ЕМ, НБ і їхньою комбінацією дозволяє однаково ефективно контролювати артеріальний тиск у гірників надземних і підземних професій з м'якою й помірною артеріальною гіпертензією. Під час терапії ЕМ TP має тенденцію зниження, НБ - підвищується та їх комбінацією - у змінах займає проміжне положення. Щодо VLF, LF, HF зміни характеризуються зниженням двох перших і підвищенням - третьої. Терапія сприяє підвищенню якості життя гірників надземних і підземних професій з м'якою й помірною артеріальною гіпертензією. ЕМ і НБ можуть бути використані в режимах моно- і комбінованої терапії м'якої й помірної артеріальної гіпертензії в гірників надземних і підземних професій.Документ Зміни вегетативної регуляції серцевої діяльності та результати терапії артеріальної гіпертензії блокаторами b-адренергічних рецепторів на поліклінічному етапі(2004) Ісаєва, Г.С.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. – Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України й Інститут гастроентерології АМН України, 2004. Дисертацію присвячено дослідженню можливостей підвищення якості терапії артеріальної гіпертензії на підставі встановлення зв’язку між станом регуляції серця, гемодинамічними параметрами, показниками якості життя у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Підтверджено високу ефективність метопрололу, небівололу та карведилолу в лікування артеріальної гіпертензії. Встановлено існування двох типів реакцій ВР серцевого ритму на гіпотензивну терапію блокаторами β–адренорецепторів, які проявляють себе підвищенням або зниженням загальної потужності спектра ВСР. Ці реакції з’являються на висоті гострої фармакологічної проби та зберігаються після тривалої терапії. Показано, що ефективність терапії артеріальної гіпертензії має зв’язок з первинним станом ВР серцевого ритму пацієнта до початку терапії. Виявлено взаємозв’язки між станом ВР серцевого ритму пацієнтів та покращенням якості життя під впливом терапії блокаторами β–адренорецепторів. Встановлено, що для прогнозування змін ВР серцевого ритму під час терапії блокаторами β–адренорецепторів найбільш важливе значення має реакція загальної потужності спектра ВСР у гострій фармакологічній пробі та стадія артеріальної гіпертензії. Дослідження підтверджує існування індивідуальної чутливості ВР серцевого ритму до терапії блокаторами β–адренорецепторів та дозволяє рекомендувати застосування технології спектрального аналізу ВСР у прогнозуванні ефективності терапії артеріальної гіпертензії на поліклінічному етапі лікування.Документ Клінічне значення варіабельності серцевого ритму, типів ортостатичних реакції і добових профілів артеріального тиску при артеріальній гіпертензії, коморбідної з виразковою хворобою(2011-05) Томіна, О.Є.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Донецький національний медичний університет імені М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2011. Дисертація присвячена визначенню клінічного значення варіабельності серцевого ритму (ВСР), типів ортостатичних реакцій (ОР) і добових профілів (ДП) артеріального тиску (АТ) в ефективності контролю артеріальної гіпертензії (АГ), коморбідної з виразковою хворобою (ВХ). Встановлено, що при коморбідності АГ з ВХ загальна потужність спектру ВСР знижена та симпатовагальний баланс зміщений у бік симпатичного ланки регуляції ще більше, ніж при ізольованій АГ. Характерна втрата вегетативного забезпечення у провокаційних пробах, що проявляється хибними реакціями загальної потужності спектра на ортостаз та симпатовагального балансу на метрономізоване дихання. З'ясовано, що при АГ, коморбідної з ВХ, мають місце всі три типи ОР АТ з превалюванням гіпертонічного типу систолічного (51%) і діастолічного (78%) АТ та всі чотири типи ДП діастолічного АТ з переважанням оптимального типу (60% dipper) і три типи систолічного АТ з переважанням патологічних типів (45% non-dipper, 15% night-peaker). На тлі антигіпертензивної терапії стандартними схемами при АГ, коморбідної з ВХ, відмічається зниження загальної потужності ВСР зі збереженням її хибної реакції на ортостаз, підвищення значення симпатовагального балансу. Характерно збільшення частоти несприятливого (ізотензивного) типу ОР систолічного і діастолічного АТ, за рахунок більш сприятливого (гіпертензивного) типу. При коморбідності АГ з ВХ ефективний контроль АТ в підгрупах з гіпотензивним, ізотензивним типами ОР АТ та ДП систолічного АТ за типом non-dipper і night-peaker, ДП діастолічного АТ за типами night-peaker забезпечується пізніше та потребує призначення більш інтенсивної терапії. Прогностично значущими і вагомими параметрами у ефективності контролю АТ у хворих на АГ, коморбідну з ВХ, є загальна потужність ВСР і, найбільш, – симпатовагальний баланс.Документ Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової “Я”-концепції у дівчат-підлітків(Харків ТОВ "Рейтинг", 2006) Барінова, Н.В.Барінова Н.В. Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової Я- концепції у дівчат-підлітків. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, - Харків, 2006. В роботі представлені результати дослідження впливу фігури батька на особливості статеворольового розвитку дівчат-підлітків. Проблема розглянута в контексті положень статеворольової теорії О.С. Кочаряна. Показана значимость емоційного залучення батька до виховання доньки для становлення її статеворольової Я-концепції. Якість батьківського ставлення є значимим чинником формування соціогенної маскулінності/фемінінності. За результатами дослідження розроблена програма тренінгу ґендерної ідентичності. Тренінг супроводжується реалізацією програми індивідуальної і сімейної корекції процесу статеворольового самовизначення дівчини; надано обґрунтування реалізації програми корекції статеворольової Я-концепції дівчат-підлітків з урахуванням відносин в діаді „батько-донька” або в тріаді "мати-батько-донька".Документ Орнітофауна як структурний елемент біогеоценозів Північного Сходу України(2010) Атемасова, Т.А.Актуальність дисертаційної роботи зумовлена відсутністю комплексних досліджень структури угруповань птахів, які гніздяться в типових біогеоценозах, і зв’язків орнітофауни біогеоценозів із ландшафтом на основі аналізу її елементів у системі екобіоморф М. П. Акимова (1955). Вивчення орнітофауни як структурного компонента типових біогеоценозів Північного Сходу України дасть змогу сформулювати рекомендації, які будуть використані при створенні ефективної системи природних резерватів.