К 64.051.07 (Філологічні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10750
10.01.01 — українська література;
10.01.02 — російська література
Переглянути
22 результатів
Результати пошуку
Документ Інтерпретація російської літератури в критиці Г. В. Адамовича на сторінках паризького щотижневика «Звєно»(2019-05-31) Лі, ЯліньУ дисертації досліджується інтерпретація російської літератури «першим критиком» російського зарубіжжя Г. Адамовичем на сторінках паризького щотижневика «Звєно». Особливості рецепції творчості класиків російської літератури ХІХ століття О. Пушкіна та М. Лермонтова обумовлені і загальнонаціональним значенням їхньої особистості та творчості, і поглядами автора критичних статей щодо природи поетичної творчості. Інтерпретація Г. Адамовичем творчості письменників, з якими його пов’язують особисті стосунки (І .Анненського, О. Блока, М. Гумільова, Д. Мережковського, З .Гіппіус, В. Ходасевича, І. Буніна, М. Цвєтаєвої, Г. Іванова, І. Одоєвцевої, Н. Теффі, М. Оцупа, М. Горького, М. Волошина, С. Єсеніна, В. Маяковського), має об’єктивний характер, збігається із сучасними оцінками творчості зазначених митців, які базуються на визначенні художніх досягнень письменника, а не на його ідеологічних засадах. Г. Адамович вважав, що політично заангажовані твори позбавлені художньої цінності, і довів це на прикладі оповідань і віршів Л. Сейфулліної, Б. Пільняка, Д. Бєдного, В. Інбер, М. Асєєва. Специфіка інтерпретації Г. Адамовичем творів К. Фєдіна, Вс. Іванова, Л. Лєонова, А. Ахматової, Б. Пастернака, М. Булгакова полягає в тому, що він вважав їх позбавленими радянської ідеологічної домінанти. Критик високо оцінює їхні здобутки. Естетичні й літературно-критичні позиції Г. Адамовича виявляють його спробу представити російську літературу різних епох, а також російську радянську літературу як цілісну систему в контексті світового літературного процесу.Документ Проза Н. В. Баршева: система мотивов, мифопоэтика, интертекст(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019-02-11) Виниченко, В.В.; Vinichenko, V.V.В диссертации осуществлен анализ поэтики прозы Николая Баршева — писателя, который принадлежит к группе ныне забытых мастеров слова 20–30-х годов ХХ века. Рассмотрены мотивы, связанные с онтологическими и экзистенциальными параметрами художественного мира писателя, в проекции на их мифопоэтическую и интертекстуальную природу. Установлено, что базовым для модели мира Н. Баршева есть понятие стихии, а главным законом бытия в смертном «пузыре» существования является «обмен веществ», согласно которому ничто в мире не исчезает бесследно. Анализ выявил многочисленные мифологемы, которые актуализируются в прозе Н. Баршева (мифологемы полета, всемирного потопа, слепоты-смерти и т. д.), интертекстуальные включения классических и современных для Н. Баршева произведений (проза А. Пушкина, Н. Гоголя, А. Чехова, поэзия А. Блока и С. Есенина и т. д.), контекстуальные переклички с философскими концепциями П. Успенского, П. Флоренского, Н. Федорова, В. Вернадского, ОБЭРИУ и др.). Обнаруженный в творчестве Н. Баршева синтез элементов различных художественных систем (неореалистической, авангардистской, модернистской и постмодернистской) позволяет откорректировать и уточнить принятую в современном литературоведении концепцию литературной эволюции в русской литературе 20–30-х годов ХХ века.Документ Соціальний міф і його художнє втілення в драматургії І. Багряного («Морітурі», «Розгром», «Генерал»)(2018-10-11) Желновач, А.О.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – «Українська література» (Філологічні науки). – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018Документ Поетика драматургії Л. Андрєєва(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013-04-24) Сухоруков, В.А.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 − російська література. − Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2013.Документ Євангельські сюжети у бароковому проповідницькому дискурсі (Кирило Транквіліон Ставровецький та Антоній Радивиловський)(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2018-01-05) Азовцева, C.В.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – «Українська література» (Філологічні науки). – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018.Документ Поетика драматургії Єлисея Карпенка(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2015-02-27) Сироватська, М.І.Сироватська М. І. Поетика драматургії Єлисея Карпенка. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2014. У дисертації здійснено цілісний аналіз поетики опублікованих драматичних творів Є. Карпенка 1920-х рр. за допомогою дослідження мотивного комплексу, концепції персонажа й світу, часопросторових координат, образно-символічного наповнення, паратексту, жанрових модифікацій тощо. У заявлених текстах домінантною є модерністська художня парадигма з властивим їй зверненням до універсальних онтологічних категорій, що оприявнюється крізь призму ніцшеанського дискурсу, елементів естетики символізму й експресіонізму. Визначено своєрідність художнього універсуму драматургії митця, що полягає у проблемно-тематичній різновекторності, апеляції до міфопоетики, посиленій умовності основних світомоделюючих координат, символізації часопросторового рівня тощо. Аналіз п’єс Є. Карпенка дає можливість зробити висновок про їхню орієнтацію на «новодраматичний» тип конфлікту «людина–Стіна», що на поетикальному рівні виявляється через послаблення драматургічної динаміки, особливе навантаження вербальної площини, трансформацію ремарок у ритмотвірний та сугестуючий засіб, тенденції до міжродових і міжжанрових взаємовпливів.Документ Жанр думи в українській літературі: становлення, етапи розвитку, художня специфіка(Донецький національний університет, 2013-04-25) Цікавий, С.А.Цікавий С. А. Жанр думи в українській літературі: становлення, етапи розвитку, художня специфіка. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Харків, 2013. У дисертації простежено розвиток жанру думи в українській літературі на матеріалі творів ХІХ–ХХІ століть, визначено етапи жанрової трансмісії, впливи інших жанрів на засвоєння думи письменством. Жанр у роботі розглядається як картина світу (світообраз), яка в процесі адаптації в літературі зазнає змін різної інтенсивності, що підкріплюється модифікаціями стилю. Відповідно, встановлено, що редакційні обробки та фальсифікації заклали основи для модифікації генологічних параметрів думи, і ці тенденції розвинули поети-романтики: синтез картин світу й стилів різних жанрів, наслідування нерівноскладового розміру засобами силабіки та силабо-тоніки. Визначено, що в подальшому розвитку генологічних ознак поглиблюється символізація сюжету, розширюється коло жанрів, з якими дума вступає у взаємодію. Стиль і ритмічна організація літературної думи втрачають конкретність та впізнаються виключно в обрії очікування, сформованому назвою твору. Автори, як з’ясовано у роботі, інтерпретують окремі жанрові маркери стилю і картини світу.Документ Романтичні тенденції в поезії Якова Щоголева(Бердянський державний педагогічний університет, 2013-10-22) Регуш, Ю.С.Регуш Ю. C. Романтичні тенденції в поезії Якова Щоголева. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2013. У дисертації проаналізовано поетичну спадщину Я. Щоголева у контексті романтичних тенденцій. Досліджується питання впливу на доробок письменника творчості представників харківської романтичної школи. Зазначається, що, створюючи свої власні поезії, митець використовував народні джерела та продовжив романтичні традиції української літератури першої половини ХІХ ст. Аналізуються провідні теми та мотиви поезії Я. Щоголева: фольклорні, історичні, релігійні та пейзажні мотиви, тема кохання, смерті та праці. Розглядаються у творчості поета романтичні образи русалки, козака, співця (кобзаря, лірника). Вивчається жанрова своєрідність лірики митця, часопросторова модель світу поезій, відзначаються особливості поетичного мовлення творів. Наголошується, що творчий доробок письменника займає вагоме місце в творенні української літератури. У висновках зазначається, що творчість Якова Щоголева була типовим явищем для української романтичної літератури ХІХ ст., але разом з тим і досить своєрідним, самобутнім проявом поетичного таланту харківського митця.Документ Жанрова система малої прози Ф. Сологуба(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2014-10-08) Молчанова, О.В.Молчанова Е. В. Жанровая система малой прозы Ф. Сологуба. – На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 – русская литература. − Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2014. В диссертации осуществлен всесторонний анализ поэтики репрезентативных произведений малой прозы Ф. Сологуба в контексте его лирики, романистики и публицистики. На этой основе определена жанровая система малой прозы писателя, включающая лиро-эпические новеллы (в том числе – календарные) и миниатюры. Последние же представлены жанрами превращения (метаморфозы), сказочки, афоризма и фрагмента. Результаты исследования свидетельствуют о том, что в жанровой системе малой прозы Ф. Сологуба преобладает лиро-эпическая новеллистика. Установлено, что новеллы Ф. Сологуба отличает доминирование лирического сюжета, воссоздающего внутреннюю коллизию героя, и обусловленные ею неожиданные метаморфозы и гротесковые трансформации хронотопа и предметного мира, данные в субъективном восприятии персонажа, неомифологизм и символическая многозначность, допускающая различные интерпретации. Динамику развития лирическому сюжету задает функционирование мотивов тоски, страха, одиночества, смерти, богооставленности, отчужденности, враждебности, безразличия, презрения, печали, томления, мечты, сна, безумия, света и теней, красоты, пыли и т. п., на уровне подтекста выявляющих изменения внутреннего (психологического или экзистенциального) состояния героев. Особое место в малой прозе Ф. Сологуба занимают «календарные» новеллы. Исследование их поэтики показало тесную связь святочных, рождественских, пасхальных и праздничных новелл с поэзией и остальной новеллистикой писателя-символиста (субъективный тип повествования, функционирование одних и тех же мотивов в доминирующем лирическом сюжете, наличие героев с экзистенциальным типом сознания и т. п.). За счет этого автор расширял довольно тесные рамки жанровых моделей «календарной» прозы, существенно преобразуя ее и в концептуальном – иронично-пессимистическом – духе. Анализ текстов показал, что миниатюры Ф. Сологуба представлены такими жанрами, как превращения (миниатюры микроцикла «Превращения»), сказочки (цикл «Сказочки»), а также еще более лаконичные, но предельно концентрированные по содержанию афоризмы (цикл «Афоризмы») и фрагменты (фрагментарный текст «Достоинство и мера вещей»). Формированию такой разновидности сологубовских миниатюр, которая может быть названа «превращение», предшествовал играющий важную роль в новеллистике Ф. Сологуба прием метаморфозы, известный еще по мифологии и античной литературе. Создавая эти миниатюры, писатель пытался заглянуть в глубинную сущность человека и выявить его подлинные свойства, чувства и возможности. Его интересовала проблема смены масок и ролей человека. Таким образом, несмотря на бытовой фабульный уровень этих миниатюр, Ф. Сологуб, как было показано, затрагивал в них глубокие философские проблемы. Как показало исследование, в своих лаконичных и будто бы даже примитивных (от типа повествования до героев и сюжетов) сказочках Ф. Сологуб смело демонстрирует бессмысленность человеческого бытия и безрезультатность стремления изменить его к лучшему. В итоге вместо мудрой морали и дидактизма, характерных для жанров фольклорной и литературной сказки и басни, в сказочках ироничного Ф. Сологуба царит человеческая глупость и примитивность. В своих сказочках Ф. Сологуб не перестает быть лириком, поэтому его, казалось бы, примитивные, миниатюры отличаются высоким уровнем авторской субъективности и выстроены по законам ритмической прозы. Наименьшими по объему миниатюрами Ф. Сологуба являются его афоризмы и фрагменты. Они представляют собой оригинальные итоговые размышления автора о добре и зле, жизни и смерти, о смысле жизни, о человеческих взаимоотношениях, о сущности Бога и Сатаны, природе и научно-техническом прогрессе, природе и человеке и др., выраженные в еще более лаконичной форме, чем его сказочки. Анализ поэтики «Афоризмов» и фрагментарного текста «Достоинство и мера вещей» позволил определить, что циклообразующую роль в них играет монтаж, а во фрагментарном тексте и определенная композиция, поскольку фрагменты пронумерованы автором. В целом миниатюры Ф. Сологуба в силу своей предельной концентрации, лаконичности и взаимодополнительности являются неким итогом, запечатлевшим авторскую концепцию мира и человека. Осуществленный анализ жанровой системы малой прозы Ф. Сологуба позволил выявить как специфику и оригинальность его произведений, так и продуктивность сологубовских жанровых моделей и новаций не только для Д. Хармса, но и для более широкого круга писателей ХХ века – Л. Андреева, футуристов, С. Кржижановского и др.Документ Творчість О. Копиленка і соцреалістична парадигма 1920–1950 х років(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2016-04-05) Коломієць, І.А.Коломієць І. А. Творчість О. Копиленка і соцреалістична парадигма 1920–1950 х років. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2016. У дисертації здійснено комплексний аналіз проблемно-тематичної та естетико стильової своєрідності прози О. Копиленка, визначено її зв’язок із суспільно-політичними та мистецькими процесами першої половини XX століття. З’ясовано сутність поняття «соцреалістична парадигма» та особливості її виявлення в українському літературному процесі 1920–1950-х років на матеріалі творчості письменника, а зокрема, виявлено характерні риси українського соцреалізму: антиурбанізм та нівеляція побутових деталей. Проаналізовано проблемно-тематичну структуру, комплекс провідних образів та систему персонажів оповідань і романів О. Копиленка, охарактеризовано стрижневі риси часопросторової організації його творів, що дозволило розкрити специфіку творчої динаміки автора. Висвітлено жанрові особливості прози письменника, пов’язані з художньою реалізацією виробничого роману та роману виховання, на ґрунті чого окреслено питання про «саморедагування» автора. Визначено місце творчості О. Копиленка в українському літературному процесі 1920–1950-х років.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »