<B> Д 64.051.27 (Філологічні науки) </B>
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10749
10.02.04 — германські мови
10.02.16 — перекладознавство
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Текст німецькомовної максими: когнітивно-дискурсивні аспекти (дисертація)(2017-09-11) Смоляна, Т.А.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. Дисертацію присвячено опису когнітивних та дискурсивних характеристик тексту німецькомовної максими в релігійному та публіцистичному дискурсах. Об'єктом дослідження є текст німецькомовної максими – стислого вислову узагальнюючого характеру, суб’єктивного загального життєвого правила, принципу, котрий експлікує моральні настанови, норму поведінки людини в соціумі. Вивчення німецькомовної максими потребує детального опису її когнітивних та дискурсивних характеристик, що є предметом дослідження. На першому етапі дослідження було описано мовні та мовленнєві характеристики максими. Підбір емпіричного матеріалу на підґрунті використаного в дослідженні когнітивно-дискурсивного напряму слугували другим етапом роботи, так само як надання характеристики релігійного та публіцистичного дискурсу як середовища актуалізації об’єкту дослідження. На третьому етапі було з’ясовано регулятивний потенціал німецькомовної максими. Її зміст апелює до певних правил, що продукують у свідомості індивіда/соціуму певний еталон поведінки. Четвертий присвячено встановленню та опису дискурсивних стратегій і тактик, засобом реалізації яких виступає німецькомовна максима. За формально-структурними характеристиками текст максими – це текст малої форми, де ключовим є поняття інформативності та регулятивності. Релевантними для максими є також інтертекстуальність, прагматична функціональність, формальна та семантична самодостатність, завершеність. Текст німецькомовної максими розглядається як одиниця фразеологічного або пареміологічного фонду в залежності від генезису максими. Текст максими, авторство якої відомо, ідентифікуємо як ептонім – вираз з печаткою автора, що здатний до подальших дериваційних процесів. Текст максими, автором якої є національно-мовний колектив, є паремією. Максима, будучи закріпленою в узусі, має властивість включатися в тексти більшого обсягу і бути таким чином інтертекстуальним елементом, включатися у більш широкий контекст. Текст максими є прецедентним, оскільки вона формує у представника відповідної лінгвокультури певний концепт та зберігається у свідомості. Однією з найважливіших диференційних рис максими є її нормативно-моралістична складова, оскільки моральні норми є ціннісними пріоритетами в лінгвокультурі. Ця риса не є властивою для споріднених з максимою одиниць, а саме: афоризмів, сентенцій, гром, хрій, апофегм, велеризмів тощо. Ці споріднені одиниці мають певні схожі риси з максимою (перш за все структурного характеру). Визначено диференційні риси максими в порівнянні з цими текстами. В результаті розгляду максими в динаміці, встановлено, що вона має низку когнітивно-комунікативних властивостей, вона є відомою для представників німецької лінгвокультури, апелює до соціально-культурних цінностей та норм національно-мовного колективу; максима містить інтенцію, може впливати на свідомість людини, регулює її поведінку та спонукає до дотримання певних правил. Реалізація максими в релігійному та публіцистичному дискурсі формує фрагмент дискурсу, який демонструє інтертекстуальні зв’язки, а також спрямований на досягнення регулятивного ефекту. В релігійному дискурсі було зафіксовано лише актуалізацію максим, джерелами яких є Біблія та інші релігійні тексти. Проповідь як провідний жанр релігійного дискурсу характеризується дидактичністю і широкими можливостями впливу на адресата, сприяє формуванню моральних норм. Публіцистичний дискурс, поєднуючи різні види і форми друкованих і радіо-телевізійних засобів масової інформації, здійснює вплив на адресата завдяки реалізованої зокрема максимою експресивності. Німецькомовна максима слугує у цьому типі дискурсу атракцією для адресата, викликає у реципієнта відповідне ставлення, формує його думку, звертаючись до світогляду відомої особистості. Німецькомовна максима несе в собі експліцитну чи імпліцитну форму настанови, вона констатує еталон поведінки людини в суспільстві, містить вербальне втілення елементів культури. Зафіксовані у свідомості цінності, принципи, уявлення про всесвіт та індивіда в ньому, формують лінгвокультурний концепт. Мегаконцепт ПРАВИЛО ПОВЕДІНКИ, сформований із визначення максими, є сукупністю норм, яких індивід має дотримуватись, та підпорядковані йому (найбільш часто актуалізовані) мікроконцепти ВІРА, ПОРЯДОК, ЛЮБОВ, ОБОВ'ЯЗОК, ПОКАЯННЯ, СКРОМНІСТЬ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ формують концептосферу німецькомовного соціуму, вербалізовану німецькомовною максимою. Використовуючи аналіз словникових діфініцій і компонентний аналіз було виокремлено семи/ознаки, котрі німецькомовна максима вербалізує. Для концепту ВІРА такими семами/ознаками є: <надія/сподівання>, <релігія/конфесія/релігійність/стан релігійності>, <впевненості/ точки зору>, <довіра>. Будучи головним концептом німецькомовної лінгвокультури, концепт ПОРЯДОК містить такі групи сем/ознак, де максима вербалізує кожну, а саме: <дисципліна>, <розпланований хід подій>, <певна послідовність>, <наявність системи та структури>, <точність та правильність>. Семантичний простір номінацій концепту ЛЮБОВ представлено такими зафіксованими у максимі семами/ознаками як: <прихильність>, <милосердя>, <зв'язок між людьми>, <емоція>, <відвертість / щирість>. ОБОВ'ЯЗОК як один з провідних концептів німецької лінгвокультури, що характеризується особливим ставленням людини до свого внутрішнього і зовнішнього обов’язку, представлений наступними різновидами номінацій концепту: <завдання>, <виконання>, <(внутрішня) необхідність>, <вимога / примус>, <місія>. Конфігурація семантичного простору номінацій концепту ПОКАЯННЯ свідчить про реалізацію максимою лише двох його ознак <намагання> та <рівновага / відшкодування>. Для концепту СКРОМНІСТЬ релевантними є такі семи / ознаки: <модус поведінки>, <невибагливість>, <самозречення>, <стриманість>, <унормованість>. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ, вербалізований максимою, актуалізує номінаціями такі семи / ознаки: <терпимість / стерпність / терпіння>, <обережність / обачливість / мірність>, <(акт) помилування / милість>, <вибачливість / поблажливість / ліберальність>, <м'якість>, <шляхетність / великодушність>, <свободомислення>, <увага>. Семи / ознаки <юстиція>, <об’єктивність>, <рівномірність розподілу> та <правомірність> конфігурують семантичний простір номінацій концепту СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Німецькомовна максима, що функціонує в релігійному та публіцистичному дискурсах та має стратегічну спрямованість, є засобом реалізації глобальної і локальних стратегій, мовленнєвих стратегій, а також підпорядкованих ним тактик. Німецькомовна максима складається як з одного, так і більше висловлень. Більшість тактик (у випадку, коли максима перебільшує одне висловлення) складає комбінація основної та допоміжної тактик, типовими є також сполуки основної та другорядної, основної, допоміжної та другорядної. Німецькомовна максима, яка є простим реченням, реалізує простий мовленнєвий акт, тоді як складне речення утворює основу складних мовленнєвих актів. На базі цього твердження розподілено автономні та гібридні мовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою. Автономні мовленнєві тактики було розподілено на прямі, де спонукання виражено експліцитно, та непрямі, де спонукання виражено імпліцитно. Переважну більшість ілюстративного матеріалу складають прямі актомовленнєві тактики, що реалізуються за допомогою наказового способу або модального дієслова. Автономні непрямі актомовленнєві тактики – непрямі прості мовленнєві акти реалізуються завдяки питанню або твердженню. За кількістю провідних іллокуцій німецькомовна максима може реалізувати в своєму складі як один, так і декілька мовленнєвих актів. У складному мовленнєвому акті директивна настанова відіграє провідну роль. Гібридні актомовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою подані такими типами складних мовленнєвих актів як комплексні та композитні. Як для комплексних мовленнєвих актів, так і для композитних типовими є директивно-констативна, директивно-комісивна тактики. У дослідженні виокремлено реалізовані максимою власне спонукальна мовленнєва стратегія, підсилювальна спонукальна, спонукально-аргументативно- раціональна та спонукально-аргументативно-емоційна стратегії. Німецькомовна максима актуалізує локальну стратегію апеляції до авторитету (гіпотетично) відомої особистості та стратегію апеляції до досвіду національно-мовного колективу. Персуазивна стратегія є глобальною стратегією німецькомовної максими у дискурсі, стратегія переконує дотримуватись певних правил поведінки. Реалізація глобальної стратегії кореспондує з актуалізацією об’єктивованих максимою концептів.Документ Лінгвокогнітивні і прагматичні параметри емпатії в англомовній дитячій прозі жанру фентезі(2017-09-11) Іванотчак, Н.І.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника МОН України. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. Дисертація присвячена вивченню лінвокогнітивних та прагматичних аспектів вербалізації емпатії в дитячій англомовній прозі фентезі. У роботі розкрито глибинну природу емпатії з позиції когнітивної лінгвістики, лінгвістичної емотіології та прагмалінгвістики. Вивчено особливості вербалізації емпатії в англомовній дитячій прозі фентезі, а саме: лексико-граматичні засоби вербалізації відповідних концептів та емпатійні іллокутивні типи психологічної підтримки в дискурсивних контекстах англомовної дитячої прози фентезі. Залучення результатів як прагматичних так і лінгвокогнітивних досліджень у ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми дозволило повною мірою описати засади концептуалізації емпатії та багатовимірність контексту емпатійних висловлень. Емпатія є універсальною довербальною когнітивно-афективною формою психічного відображення, що визначає поведінку суб’єкта в ситуації соціальної взаємодії та вербалізується знаком, набуваючи аксіологічних смислів. Будучи з одного боку зверненою на соціальне функціонування, а з іншого – на мислення та емоції, емпатія постає суспільно-психологічним подієвим концептом. Як подієвий концепт, ЕМПАТІЯ виникає у свідомості та вербальній поведінці під впливом людської діяльності в певній комунікативно-прагматичній ситуації, постаючи в різноманітті конституантів КОГНІТИВНОЇ та АФЕКТИВНОЇ парцел домену ЕМПАТІЯ та розгортаючись у двох скриптах, які представляють її активні та пасивні прояви. Інтерпретація смислу емпатії здійснюється шляхом застосування інструментарію схемного та метафоричного когнітивного мапування, а також шляхом встановлення кореляції детермінант емпатії в дискурсивних контекстах, що представляють комунікативну стратегію емпатії. Процес емпатії структурується схемним образом ШЛЯХ, де байдужість (indifference) є початковою точкою, активні прояви емпатії (compassion, tact) є кінцевою точкою, а пасивні когнітивні та афективні типи є проміжними точками. Компонентний аналіз значень виявлених у тезаурусах лексем на позначення емоційних та когнітивних станів, що пов’язуються з емпатією (симпатія, розуміння, співчуття та ін.) та їх антонімів, а також визначення ваги та ієрархії сем у словниковому визначенні, показали, що загальноприйнятий та підтверджений емпіричними дослідженнями умовний розподіл емпатії на когнітивну та афективну відображається в мові. Аналіз засвідчує наявність сем, що виражають емоційність (feeling, sympathy, sorrow) та когніцію (knowledge, ability, understanding) у визначеннях станів емпатії, та дозволяє віднести їх до афективного чи когнітивного типу емпатії відповідно. Разом з тим, ті стани емпатії, що належать до певного когнітивного чи афективного типу, не є рівнозначними за ступенем вираження емпатії. Поряд з когнітивними чи емотивними семами, деякі з них містять діяльнісні семи (doing, sharing, saying, showing) і відповідно виражають вищий рівень когнітивної чи афективної емпатії та структуризацію емпатії схемним образом ШКАЛА (SCALE), позитивний вектор якої осмислюється як ШЛЯХ (PATH) – рух ВГОРУ (UP) від байдужості до емпатії та ВНИЗ (DOWN) до станів, що характеризуються низьким рівнем вираження когнітивної чи афективної емпатії. Чинником переходу на вищий чи нижчий рівень є дія. Байдужість (indifference) в емпатії відображає середню параметричну норму, по обидва боки якої знаходяться протилежні полюси вираження ознаки. Параметрична норма збігається з об’єктивною серединою, є відсутністю ознаки, нейтральною зоною. Проте аксіологічна норма лежить не в середині шкали, а збігається з її позитивним краєм. Емоційне й раціональне в оцінці виражають два аспекти відношення суб’єкта до об’єкта. Вони співвіднесені з типами емпатії – афективною та когнітивною. Образи ШКАЛА (SCALE) та ВЕРХ-НИЗ (UP-DOWN) не лише представляють структуру лексичної репрезентації емпатії, а й виражають аксіологічні компоненти її сприйняття, де Up is Good, Down is Bad. Процес емпатії структурується схемним образом ШЛЯХ. Початковою фазою емпатії є сприйняття та резонанс. Тобто когнітивний компонент є базовим: емоційне співпереживання неможливе без попереднього когнітивного сприйняття. Байдужість (indifference) є початковою точкою, активні прояви емпатії (compassion, tact) є кінцевою точкою, а пасивні когнітивні та афективні (understanding, pity, sympathy) типи є проміжними точками. Образно-ціннісний складник концепту ЕМПАТІЇ осмислюється як сила, ліки, звільнення від тягаря, підняття настрою (EMPATHY IS MEDICINE, EMPATHY IS POWER TO FREE FROM BURDEN, EMPATHY IS POWER TO RAISE SPIRIT). На основі класифікації Г. Баретт-Леннарда та аналізу когнітивних метафор, виявлених у тексті, побудовано когнітивну модель процесу емпатії, що базується на схемному образі ШЛЯХ. Шляхом функціонально-прагматичного аналізу встановлено іллокутивний потенціал емпатійних висловлень, диференційовано конвенційні та емпатійні експресиви, проаналізовано функціонування детермінант емпатії в емпатійних висловленнях. Мовленнєві акти, спрямовані на реалізацію певних соціальних ритуалів, належать до категорії експресивів. Вони зазвичай виражаються певними соціальними формулами (вдячність, вибачення, співчуття в зв’язку із втратою, привітання тощо) і дієсловами на позначення відповідних дій, що вживаються як перформативи і завжди розраховані на позитивну емоційну реакцію. Висловлення, спрямовані на емоційну реакцію називаємо оцінними експресивами. Їхньою іллокутивною метою є вираження власного емоційного стану та/або здійснення певного емоційного впливу на адресата. Оцінні експресиви виражають почуття та ставлення, допомагаючи реалізувати інтенцію емпатії. Емпатійні експресиви спрямовані на зміну емоційного стану адресата, тоді як наративи емпатії описують вираження емоційно-когнітивного резонансу адресанта. Такі оцінні висловлення мало пов’язані з соціальними нормами і стереотипами, їх очікуваним прелокутивним ефектом є зміна емоційного стану адресата та його безпосередня емоційна реакція. Основними рисами оцінних експресивів є оцінність та експресивність. Природа перлокутивного ефекту у власне експресивах та мовленнєвих актах, спрямованих на реалізацію певних соціальних ритуалів, теж різна. У подяках, вибаченнях та інших мовленнєвих актах, що спираються на соціальні конвенції, на перший план виступає раціональне. У власне експресивах превалює емоційний фактор. Перлокутивний ефект конвенційних експресивів є опосередкованим (соціально обумовлена позитивна реакція), в той час як відповідь на оцінний експресив завжди безпосередня. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі розроблено типологію емпатії та встановлено особливості її вербалізації в англомовній дитячій прозі фентезі, змодельовано шкалу градуювання емпатії та побудовано аксіологічну шкалу емпатії; на основі когнітивно-дискурсивного підходу змодельовано подієвий концепт ЕМПАТІЯ, описано концепти, котрі профілюються на фоні домену ЕМПАТІЯ на матеріалі англомовної дитячої прози фентезі; описано кореляцію детермінант емпатії в текстах англомовної дитячої прози фентезі та встановлено іллокутивний потенціал емпатійних висловлень; диференційовано конвенційні та емпатійні експресиви. Розкриття змісту концепту ЕМПАТІЯ та визначення іллокутивного й аксіологічного потенціалу емпатійних висловлень є внеском у розв`язання актуальних питань когнітивної лінгвістики, когнітивної аксіології, теорії концептуальної метафори та лінгвопрагматики. Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів у лекційних курсах когнітивної лінгвістики (розділ “Когнітивна поетика”), теорії мовної комунікації, лінгвопрагматики (розділ “Прагматика ввічливості”), соціолінгвістики (розділ “Мова і суспільство”), загального мовознавства (розділи “Мова і мислення”, “Мова і мовлення”) та спецкурсах з лінгвістичної аксіології й теорії концептуальної метафори. Пропонована дисертація відкриває перспективи здійснення подальших досліджень у таких напрямах: висвітлення лінгвопрагматичних характеристик втілення емпатії в різних типах дискурсу, вивчення суб’єкта та об’єкта емпатії як мовних особистостей, дослідження гендерних маркерів реалізації емпатії, аналіз інших когнітивно-афективних утворень на основі розробленої методики.