(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Житний, О.О.
Галузевий захист і регулювання співробітництва суб’єктів міжнародного права (держав, їх об’єднань, міжнародних організацій тощо) як загальновизнаного принципу міжнародного права і як соціально корисної й політично необхідної діяльності їх агентів відображає низка кримінально-правових інститутів – про видачу й передачу осіб, які вчинили злочин, про універсальний принцип чинності КК у просторі (більшістю криміналістів він пов’язується зі спільністю інтересів держав у боротьбі із окремими видами злочинів, що підштовхує їх до об’єднання у протидії таким посяганням, до укладення відповідних міжнародних угод). На забезпечення цього загальновизнаного принципу міжнародного права спрямовано норми про кримінальну відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК), за злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444 КК). Одним з таких засобів є й визнання імунітету від національної кримінально-правової юрисдикції (ч. 4 ст. 6 КК).
