4. Наукові роботи. Юридичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1161
Переглянути
6 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Правові обмеження участі жінок у виконанні завдань державного управління в Україні(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2020) Кагановська, Тетяна Євгенівна; Пахомова, Ірина Анатоліївна; Kahanovska, Tetyana E.; Pakhomova, Irina A.Статтю присвячено аналізу змісту інституту правових обмежень, що накладаються на 12 жінку, яка перебуває на державній службі та виконує завдання у сфері державного управління, встановлено, що стосовно жінок – державних службовців застосовуються спеціальні правові обмеження, які являють собою законодавчо передбачені заборони залучення жінок до певних форм виконання професійних управлінських функцій і завдань задля звуження загального обсягу їх робочого навантаження з метою збереження їх здоров’я і створення умов для повноцінного виконання соціальної функції матері. Зазначено, що передбачені у законодавстві правові обмеження, які передбачені для жінок, що залучаються до виконання функцій державного управління, незважаючи на свій позитивний вплив, звужують певним чином обсяг їх професійних можливостей, а також обмежують фактичні можливості здійснювати владну компетенцію. Разом із тим, їм притаманний соціальний характер і держава зобов’язана передбачити адекватні компенсаторні механізми стимулювання професійної діяльності жінок-державних службовців і мінімізації впливу на жінку-державного службовця наслідків відповідних обмежень. У свою чергу, оптимальне адміністрування подібних заходів має на меті підвищити не лише професійні показники жінки як державного управлінця, а й посилити соціальну ефективність системи державного управління в цілому.Документ Організаційно-правовий механізм Європейського Союзу щодо забезпечення ґендерної рівності(Ужгород : Ужгородський національний університет, 2023) Кагановська, Тетяна Євгенівна; Сироїд, Тетяна Леонідівна; Kaganovska, Tetyana E.; Syroid, Tetyana L.У статті проаналізовано положення установчих актів Європейського Союзу, зокрема, Договору про Європейський Союз, Договору про функціонування Європейського Союзу, Хартії основних прав Європейського Союзу та Європейської соціальної хартії, якою керується ЄС, щодо закріплення ними принципу ґендерної рівності, який отримав своє становлення з моменту прийняття Статуту ООН – фундаментального міжнародного універсального акту, що сприяв подальшій розробці та прийняттю норм на міжнародному універсальному і регіональному рівнях, що базуються на ґендерному принципі. Акцентовано увагу на особливостях актів ЄС і зазначено, що вони розширили принцип рівності між жінками та чоловіками, включивши до нього вимогу щодо створення відповідних умов праці; рівне поводження на робочому місці, включаючи право на справедливі, безпечні і здорові умови праці та праведливу винагороду; користування послугами соціальних служб; доступ до товарів і послуг; баланс між роботою та особистим життям; охорону материнства; відпустку по догляду за дитиною. Приділено увагу стратегічним актам ЄС у цьому напрямку, серед яких: Стратегічні зобов’язання щодо pабезпечення ґендерної рівності, Стратегія ґендерної рівності, План дій ЄС щодо забезпечення ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у зовнішніх зносинах. Розкрито напрямки і зобов’язання, що містяться в означених актах; окреслено заходи ЄС, прийняті на їх виконання (розробка відповідних рекомендацій, прийняття директив, підготовка річних звітів) й акцентовано на перспективних напрямах діяльності Союзу в означеній сфері. Зосереджено увагу на діяльності спеціалізованих агентств, органів та інших структур ЄС до ком- петенції яких відносяться питання захисту прав людини і ґендерної рівності, як його невід’ємної складової, серед яких зазначено: Консультативний комітет Європейського Союзу з рівних можливостей для жінок і чоловіків, Європейський омбудсмен, Європейський інститут ґендерної рівності, Агентство фундаментальних прав Європейського Союзу, Європейське жіноче лобі, Європейська мережа юридичних експертів з питань ґендерної рівності та недискримінації. Охарактеризовано їх повноваження, правову основу діяльності, компетенцію і внесок у забезпечення прав людини в цілому і, зокрема, принципу ґендерної рівності в межах ЄС.Документ Трансформація в Україні правової культури суспільства під впливом процесів європейської інтеграції(Харків : Національна академія правових наук України, 2022) Петришин, Олександр Віталійович; Кагановська, Тетяна Євгенівна; Передерій, Олександр Сергійович; Petryshyn, Oleksandr V.; Kaganovska, Tetyana Ye.; Perederii, Oleksandr S.У статті з позицій теоретико-правового аналізу висвітлюються аспекти трансформації правової культури населення України під впливом процесів європейської інтеграції. Застосування системи методів наукового пізнання (історико-правовий метод, системно-структурний метод, структурно-функціональний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод теоретико-правового прогнозування) відкрило можливість комплексно проаналізувати основні аспекти прояву впливу процесів європейської інтеграції на трансформацію правової культури населення України. Встановлено, що процеси європейської інтеграції і активна участь України у них є важливими чинниками, які обумовлюють інноваційні зміни у національній правовій системі, а також визначають трансформацію правової культури українського населення з урахуванням універсальних правових цінностей Європейського Союзу. Запропоновано і розкрито зміст низки основних вимірів, які розкривають сутність трансформацій правової системи України, які відбуваються через активну участь України у процесах європейської інтеграції. Зокрема, доведено, що правова культура населення України зазнає певних змін у процесі сприйняття населенням України універсальних цінностей ЄС як ідейної засади європейської інтеграції; процеси європейської інтеграції сприяють підвищенню рівня інформованості громадян про сутність основоположних правових засад організації життєдіяльності народів Європи; європейська інтеграція сприяє зміненню світоглядної системи координат молодого покоління України у процесі правової соціалізації. Акцен- тується увага на особливому значенні сприйняття універсальних цінностей Європейського Союзу у процесі європейської інтеграції. Зауважено, що поступова, але цілеспрямована політика держави щодо втілення універсальних цінностей права Європейського Со юзу сприяє їх засвоєнню населенням України на ментальному рівні із збереженням національно-культурних особливостей. Виокремлена проблематика формування позитивних загальносуспільних уявлень у зв’язку із імплементацією універсальних цінностей Європейського Союзу в Україні і запропоновано можливі варіанти їх подолання. Обґрунтовується висновок про те, що втілення на рівні індивідуальної поведінки кожного грома- дянина України універсальних європейських правових постулатів є важливою гарантією прискорення системних проєвропейських реформ в Україні, зміни ментальних орієнтацій населення у напрямі наближення до загальноєвропейського культурно-правового простору. У зв’язку з цим, пропонуються перспективні напрями досліджень означеної проблематики сучасною юридичною наукою, а саме – поглиблений аналіз організаційно-правових аспектів адаптації досвіду здійснення європейськими державами політики у сфері правового виховання населення, проблематики правової охорони на території європейських держав і України універсальних цінностей ЄС, пошук оптимальних стратегій підвищення рівня правової культури і правосвідомості громадян України у відповідності до кращих європейських стандартів, удосконалення нормативних засад налагодження ефективної співпраці держави і інститутів громадянського суспільства в частині реалізації заходів, спрямованих на досягнення якісних змін у формуванні високого рівні правової культури молоді тощо.Документ Регіоналізація як перспективний напрямок «європеїзації» України(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2020) Кагановська, Тетяна ЄвгенівнаСтратегічний політичний курс України на європейську інтеграцію, котрий отримав навіть конституційне закріплення, актуалізує проблему приведення усієї системи територіальної організації влади у відповідність зі стандартами європейського, належного й багаторівневого, врядування. На жаль, конституційна реформа щодо децентралізації, котра отримала глибоке наукове обґрунтування, концептуалізацію, схвальну оцінку європейської політико-правової спільноти в особі Венеційської комісії та позитивний висновок Конституційного Суду України, спинилась на рівні вітчизняного парламенту попереднього скликання, не отримавши необхідної підтримки для внесення на остаточне голосування. З іншого боку, навіть ті поодинокі кроки, які були здійснені парламентом і урядом у частині передачі окремих повноважень від органів виконавчої влади до відання місцевого самоврядування, об’єднання територіальних громад та відповідних змін до бюджетної та податкової систем України виявили, з одного боку, половинчастість реформ, а з іншого – матеріально-фінансову, організаційну і навіть кадрову неспроможність органів місцевого самоврядування базового рівня ефективно функціонувати в нових політико-правових умовах.Документ Вплив бюрократії на організацію управлінської діяльності: історико-правовий аналіз(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019) Кагановська, Тетяна Євгенівна; Kaganovska, TetyanaУ статті мова йде про терміни «бюрократія» і «бюрократизм»; наведено думки різних розробників1 теорії бюрократії; зазначено, що протягом тривалого часу у нашій країні дослідження стосовно бюрократії були суттєво обмежені; вказано про стан обговорення проблеми бюрократії сьогодні, зокрема надано перел ік проблем і явищ, які пов’язують з явищем бюрократії; наголошено на тому, що проблему бюрократії не вдасться побороти одними розмовами, необхідно шукати інші важелі впливу. Зазначено, що раціональну бюрократію деякі вчені розглядали як органічну складову оптимального розподілу праці і добре налагодженого механізму управління, як неодмінну умову успішного і динамічного розвитку індустріального суспільства; окремо наведено дослідження М. Вебера у вивченні поняття «бюрократія», позбавлення його емоційно-негативного відтінку, встановлення критеріїв, яким повинна відповідати раціонально вибудувана система управління та невідворотність бюрократії у ньому; охарактеризовано людей, задіяних у бюрократичному апараті та надано найважливіші характеристики бюрократії; зазначено, що вказані цінності чинять активний вплив на цінності суспільства і тим самим становлять фундамент соціальної міцності бюрократичної системи; відзначено і слабкі місця бюрократичної системи, такі як -от: кадровий застій, непомірна чиновницька зарозумілість, «жага» стати самостійною владною силою; «жорстка ненависть» до всіх тих, «хто виявляє бажання займатися адміністративними справами поза нею»; наголошено, що управлінська діяльність в рамках раціонально побудованої бюрократичної системи розчленов ується на елементарні найпростіші операції, наділені конкретною компетенцією у вигляді оптимальності і професіоналізму у вирішенні всіх проблем, що виникають; наведено особливості стилю ідеального керівника, який повинен керувати своїм апаратом безособово, без прояву жодних почуттів і ентузіазму; вказано на високу соціальну ефективність професійного бюрократичного управління, яке забезпечує стабільність і динамічний розвиток соціального організму, кадри, підвищує престижність професійної освіти, формує підвищений попит на дипломи й елітні навчальні заклади, наведено міркування про те, що чиновництво треба критикувати; зазначено, що бюрократичний апарат може бути піддано небезпеці появи різних руйнівних дисфункцій, таких як закостенілість, закритість, відірва ність від народу і його інтересів; визначено, що принципи і технології раціональної бюрократії не тільки себе не дискредитували, а й переживають період модернізації; наведено пріоритетні напрями реформування державного управління, зокрема впровадження концепції «Держава у смартфоні» та електронізація державних послуг та вказано, що переосмислення стратегій та перегляд планів зокрема у частині бюрократичної організації державного апарату – це вимога часу і бажання дійсно вирішувати державні проблеми.Документ Адміністративно-правові заходи запобігання неформальній зайнятості в Україні(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Карзіна, 2019) Кагановська, Тетяна Євгенівна; Kaganovska, TetyanaНеформальна зайнятість – соціально-економічна проблема, що проявляється у відпливі частини працюючого населення із формального сектору економіки до неформального, у зв’язку з чим актуалізується питання подолання соціально-економічних передумов та наслідків цього негативного явища і попередження формалізації ринку праці. Та на сьогоднішній день, державою обрано переважно «каральний» шлях зниження рівня неформальної зайнятості. Не дивлячись на те, що Урядом проводиться достатньо активна діяльність, спрямована на формалізацію зайнятості в Україні, зокрема, в країні функціонує ціла система органів публічної влади, уповноважених на застосування адміністративно-правових заходів, що мають на меті викриття фактів неформальної зайнятості; на рівні міст розробляються та реалізуються відповідні програми формалізації зайнятості; серед населення проводяться інформаційно-роз’яснювальні заходи тощо, позитивного результату все ще не досягнуто. З огляду на зазначене, автором у статті акцентується увага на раціональності поєднання адміністративно-правових заходів запобігання неформальній зайнятості із одночасним підвищенням рівня добробуту населення та підвищення ефективності функціонування соціально-економічних інститутів. З метою розуміння передумов поширення неформальної зайнятості та особливостей обрання методів їх усунення в статті також звертається увага на ознаки неформальних відносин між працівником та роботодавцем, а також з’ясовується зміст суміжних понять, що використовуються на рівні із поняттям «неформальна зайнятість» та характеризують відносини між працівником та роботодавцем, що не набули належної, встановленої законом форми. У висновку автором наголошується на важливості формування між державою та громадянами партнерських відносин, в яких держава поважає і забезпечує право громадян на гідний рівень життя, а громадяни проявляють повагу до закону та виконують свої обов’язки перед державою.