5. Наукові роботи студентів та аспірантів. Юридичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1162
Переглянути
254 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Міжнародна концепція «обов’язку захищати»(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Шмадченко, К.А.Усі права людини універсальні, неподільні, взаємопов’язані, взаємозалежні і взаємно доповнюють одні одних, що до всіх прав людини слід підходити справедливо, так само, однаково, з одним і тим же ступенем уваги. Хоча необхідно враховувати значення національних і регіональних особливостей і різного історичного, культурного і релігійного фону, всі держави, незалежно від своїх політичних, економічних і культурних систем, зобов’язані заохочувати і захищати всі права людини та основні свободи [1, п. 121]. Концепція «обов’язок захищати» є сучасним виявом міжнародно-правової засади захисту основоположних прав людини в екстремальних ситуаціях. Вона спрямована на захист життя людей у випадках, коли їм загрожує безпосередня небезпека існування, як правило, пов’язана з неміжнародним збройним конфліктом та свавіллям національної влади.Документ Значення судової балістики при розслідуванні злочинів(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Шайтуро, О.П.; Краснова, Є.Р.Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що серед досліджень, які здійснюються у сфері кримінального провадження, особливе місце посідає криміналістичне дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів їхнього застосування. Ці дослідження називаються судово-балістичними дослідженнями, а сукупність таких знань – судової балістикою. Зародження судової балістики як галузі знань і розділу криміналістики пов'язується з ім'ям інспектора лондонської кримінальної поліції Генрі Годдарда, який у 1835 році в кримінальній справі про вбивство звернув увагу, що куля, яка потрапила в потерпілого, мала дивну опуклість. З цієї «поміченою» кулею Годдард став шукати злочинця. В Україні судова балістика, як така, зароджується в 1914 роціДокумент Деякі ознаки суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК України(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Тичина, Т.Є.Ст. 62 Конституції України закріплено важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає тільки тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення кореспондується із ч. 2 ст. 2 КК України в якій зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ї вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду [1]. Традиційно до ознак суб’єктивної сторони складу злочину відносять вину, яка може бути виражена у формі умислу або необережності, і яка є єдиною обов’язковою ознакою, та факультативні ознаки: мотив, мету (деякі автори додають до них ще й емоційний стан) [2, с. 271]. Ця наукова позиція знайшла свій подальший розвиток у ст. 23 КК, де наведене загальне визначення поняття вини як психічного ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.Документ Європейський суд з прав людини в системі забезпечення захисту прав людини(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Перепьолкін, Д.С.Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організації, членом або учасником яких є Україна [1]. Однією з найбільш відомих таких установ є Європейський суд з прав людини. Європейський суд з прав людини – міжнародна судова інституція, покликана забезпечувати захист основних прав людини, демократії та верховенства права у всій Європі. Його було утворено у 1959 році, відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 4 листопада 1950 року [2]. Нині ця Конвенція включає в себе преамбулу та 59 статей основного тексту, а також 16 додаткових протоколів, що й визначають порядок функціонування суду.Документ Особливості захисту прав літніх людей-мігрантів(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Предибайло, А.І.Одним з найважливіших чинників сучасного світового розвитку є міжнародні міграції, які перебувають у центрі уваги міжнародних організацій та істотно впливають на майбутній розвиток низки держав. Вказаний процес знайшов своє відображення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, де зазначається, що «кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну». Стаття 14 цього ж документа стверджує, що «кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком» [6]. При цьому у межах Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН) здійснюється міжнародна координація та гармонізація соціальної політики в аспекті захисту прав мігрантів у цілому, та літніх людей-мігрантів зокрема, з метою вирішення проблеми рівня захисту прав та недопущення дискримінації, неналежного та жорстокого поводження з ними.Документ Відступ держав від зобов’язань щодо захисту прав людини під час надзвичайного стану(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Коломоєць, К.С.Беззаперечно можна стверджувати, що міжнародне право завжди приділяло достатньо велику увагу захисту прав людини, зважаючи на наявні міжнародні договори та механізми захисту. Однак, сучасна геополітична ситуація нерідко стає причиною відступу держав від своїх зобов’язань за міжнародними договорами у сфері прав людини під час надзвичайних станів, адже, як зазначали Е. М. Хафнер-Бьортон, Л. Р. Хелфер, С. Дж. Фарісс, «права людини часто стають першими жертвами кризи» [6, c. 673]. Дерогація (передбачене договором право держави відступати від виконання певних договірних зобов’язань під час збройних конфліктів та іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації) [5, c. 119] закріплена у трьох ключових договорах з прав людини: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. (далі – МПГПП), Американська конвенція з прав людини 1969 р., Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – ЄКПЛ).Документ Актуальні питання забезпечення безпеки медичного персоналу під час збройних конфліктів(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Бойко, М.В.Міжнародно-правовий захист медичного персоналу під час збройних конфліктів нерозривно пов’язаний з його призначенням – наданням медичної допомоги. І саме тому задля ефективного виконання своїх функцій медичному персоналу надається захист за міжнародним гуманітарним правом [3, c. 352]. Відповідно до норм міжнародного права, медичним персоналом вважаються особи, які призначені стороною, що перебуває в конфлікті, виключно для медичних цілей, для адміністративно-господарського забезпечення медичних формувань або для роботи на санітарно-транспортних засобах та для адміністративно-технічного забезпечення. Це можуть бути як військові так і цивільні особи, члени організацій цивільної оборони; національних товариств Червоного Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Лева і Сонця) та інших національних добровільних товариств допомоги.Документ Принципи організації і діяльності органів виконавчої влади України(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013) Заяць, І.С.Документ Інститут «заповідального відказу» у сучасному українському цивільному праві(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013) Суховерхов, О.Г.Документ Проблема визначення місця криміналістики в системі правових наук(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013) Стовбір, О.О.