Відступ держав від зобов’язань щодо захисту прав людини під час надзвичайного стану

Abstract

Беззаперечно можна стверджувати, що міжнародне право завжди приділяло достатньо велику увагу захисту прав людини, зважаючи на наявні міжнародні договори та механізми захисту. Однак, сучасна геополітична ситуація нерідко стає причиною відступу держав від своїх зобов’язань за міжнародними договорами у сфері прав людини під час надзвичайних станів, адже, як зазначали Е. М. Хафнер-Бьортон, Л. Р. Хелфер, С. Дж. Фарісс, «права людини часто стають першими жертвами кризи» [6, c. 673]. Дерогація (передбачене договором право держави відступати від виконання певних договірних зобов’язань під час збройних конфліктів та іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації) [5, c. 119] закріплена у трьох ключових договорах з прав людини: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. (далі – МПГПП), Американська конвенція з прав людини 1969 р., Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – ЄКПЛ).