Історичний факультет
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/41
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Великая Армения во время третьей войны Рима с Митридатом VI(2009) Литовченко, Сергій Дмитрович; Литовченко, Сергей ДмитриевичСтаття присвячена римсько-вірменським відносинам у 70–69 рр. до н. е., наслідком яких стала війна між Римом та Великою Вірменією. Частина сучасних вчених неодноразово дорікала вірменському царю Тіграну II за відмову від допомоги своєму союзнику Мітрідату VI та непідготовленість країни до війни. Інші дослідники вважали, що вірменський цар готувався до нападу на римлян, але його випередив римський полководець Луцій Лукулл. На наш погляд, Тігран II свідомо уникав контактів з Мітрідатом VI, тому що намагався не пошкодити відносини з Римом. Навіть після втечі понтійського царя до Вірменії Тігран II відмовився навіть від зустрічі з ним. Коли виникла загроза війни з Римом, вірменський цар відмовився від підготовки до воєнних дій, щоб не спровокувати Луція Лукулла. Однак Тігран II не очікував, що Лукулл може напасти на Вірменію без дозволу з Риму, саме тому Велика Вірменія була зовсім не готова відбити атаку римських легіонів.Документ Армения в восточной политике Марка Антония(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2000) Литовченко, Сергей Дмитриевич; Литовченко, Сергій ДмитровичУ 37 р. до н. е. Марк Антоній поновив союзні відношення з Вірменським царством. Римляни надавали великого значення вірменським військам під час походу проти Парфії. Однак спроба М. Антонія залучити на свій бік Мідію-Атропатену призвела до відмови від активного використання вірменської кінноти. Наслідком цього було охолодження відносин між М. Антонієм і Артаваздом II Вірменським після невдачі парфянського походу. У 34 р. до н. е. М. Антоній, намагаючись зміцнити союз з Мідією-Атропатеною, не тільки арештував Артавазда II, а й ліквідував Вірменське царство, яке погрожувало володінням атропатенських царів. Дії М. Антонія призвели до послаблення римського та посилення парфянського впливу на Вірменію.