Історичний факультет
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/41
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Византия. Парадигмы быта, сознания и культуры(2011) Сорочан, С.Б.Учебное пособие содержит материал спецкурса, сопровождаемый заданиями для самостоятельной работы и подборкой письменных источников, позволяющих развивать у учащихся навыки самостоятельного критического исследования. Оно дополнено необходимыми справочными приложениями, максимально полным списком изданий тех византийских источников, которые выходили в переводе на русский или украинский языки, а также пространным толковым словарем, наиболее полным из издававшихся по данной тематике в отечественной историографии. Настоящее издание предназначено для студентов исторических и культурологических специальностей ВУЗов, учителей социально-гуманитарных дисциплин, учащихся Духовных академий и семинарий, всех, кто интересуется историей Византии и готов продолжать этим самостоятельно заниматься с помощью рекомендуемых в пособии печатной литературы и интернет-ресурсов.Документ Соціально-політична організація етрусків (VIII–III ст. до н. е.)(2012) Янко, А.Л.Янко А. Л. Соціально-політична організація етрусків (VIII–III ст. до н. е.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 — всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2012. Дисертація присвячена визначенню соціально-політичної організації етрусків у VIII–III ст. до н. е. У роботі виявлені критерії виділення соціальних верств, визначено склад та подано характеристику кожної з верств етруського суспільства, розкрито сутність етруського міста-держави. Простежується становлення і розвиток царської влади, подається тлумачення термінів, що позначали царський титул. Накреслено процес переходу від монархії до олігархії, інтерпретовано назви магістратур в етруських полісах. Простежено процес утворення та діяльності етруського дванадцятиграддя. Автор доходить висновку, що виділення соціальних груп в Етрурії відбувається за відношенням до форм власності на землю. Знать була місцевого походження з незначною домішкою переселенців зі Східного Середземномор’я. В містах-державах не було самостійного середнього прошарку вільних громадян. Селяни (lautni) і ремісники (atrane) були вільними людьми, але клієнтами знаті. Етруське рабство мало патріархальний характер, а особлива категорія рабів leqe була призначена для поховальної жертви. Рання держава утворювалася двічі: спочатку як деспотія, а пізніше як поліс. Царська влада пройшла шлях від вождівства до деспотії у період з кін. VIII до сер. VI ст. до н. є. Занепад деспотії етруських царів не призвів до демократії, а лише до перерозподілу влади між представниками найзначніших родин певного міста-держави. Обґрунтовано нове тлумачення та ієрархію етруських жрецьких титулів і магістратур. Янко А. Л. Социально-политическая организация этрусков (VIII–III вв. до н. э.). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2012. Целью диссертации является определение социально-политической организации в этрусском обществе VIII–III вв. до н. э. В диссертации выявлены критерии для выделения социальных групп этрусков. Рассмотрены генезис и развитие господствующего слоя этрусков. Определен состав средней прослойки этрусского общества. Охарактеризовано положение крестьян и ремесленников. Определен характер рабства у этрусков. Раскрыта сущность этрусского города-государства. Рассмотрено становление и развитие царской власти, определены этапы ее эволюции на примере «династии Тарквиниев», дешифровано термин, которым обозначался царский титул. Рассмотрен процесс перехода от монархии к олигархии, интерпретированы названия магистратур в этрусских полисах. Прослежен процесс образования и деятельности этрусского двенадцатиградия и культа Вольтумны. Автор приходит к выводу, что критериями для выделения социальных групп в Этрурии являются отношение категорий населения к формам собственности на землю и возможность приобретения доспехов гоплита. Этрусская знать была местного происхождения с незначительными вкраплениями переселенцев из Восточного Средиземноморья. В этрусских городах-государствах не было самостоятельной прослойки свободных граждан. Крестьяне (lautni) и ремесленники (atrane) в Етрурии периода независимости были лично свободными людьми, но клиентами знати. Этрусское рабство было патриархальным, а особая категория рабов Іеве была предназначена для заупокойной жертвы. Раннее государство у этрусков образовывалось в двух различных формах: сначала как деспотия при государственном способе производства при наличии «дворцовых хозяйств» и номовых государств (протогородов), а после «кризиса V в. до н. э.» и упразднения царской власти – как полис при господстве земельной аристократии. Царская власть у этрусков прошла путь от вождества к деспотии в период с конца VIII до середины VI в. до н. э. Уже при Лукумоне Тарквинии Приске наметилась тенденция к деспотическому правлению, но наиболее показательным была самовластная политика его преемника Гнея Тарквиния Римского (Сервия Туллия, Ромула). Титулом царя у этрусков было lauχme (лат. lucumo), а тага (лат. maro). Упадок деспотической власти этрусских царей в V ст. до н. е. не привел к демократии, а лишь к перераспределению власти между представителями знатнейших семейств определенного города-государства. Обосновано новую трактовку и иерархию этрусских жреческих и должностных титулов. Лига этрусских городов между реками Арн и Тибр в своем развитии пережила четыре периода: «эпоха двух конфедераций» (начало VII – середина VI в. до н. э.); «единая царская конфедерация» (вторая половина VI в. до н. э. – 530 г. до н. э.); «период смуты» (530–480 гг. до н. э.); «Конфедерация полисов во главе с Вольсиниями» (480–264 гг. до н. э.). Yanko A.L. The Etruscans: Social and Political Organisation (eighth–third centuries ВС). – Manuscript. The thesis for degree of the Candidate of Science in history, after the speciality 07.00.02 – the World History. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2012. The aim of the thesis is to describe the Etruscans’ social and political organisation from the eight to the third centuries ВС. There are given in the paper the criteria to identify social ranks and their contents, to characterise each of the ranks of the Etruscan society. There are also explained substantial features of the Etruscan city-state, described the genesis and development of the regal authority, given interpretation of terms, with which the royal title was signified. It is described a process of shift from monarchy to oligarchy, interpreted names of the magistrates in Etruscan poleis. It is also described the process of establishment and activity of the Etruscan dodecapolis. The author comes to conclusion that social groups in Etruria were distinguished after their ownership of land. The nobility was of local origin with some insignificant admixture of migrants from the Eastern Mediterranean area. There was no middle rank of independent citizens in the Etruscan poleis. Peasants (lautni) and craftsmen (atrane) were free people, but clients of nobility. The Etruscan slavery had patriarchal character, but the special category of slaves, called le9e, was intended for funeral sacrifice. The early state was established twice: the first time as despotism, and the second one, latter as polis. The regal authority traversed path from leadership to despotism between the late eight and the middle of the fourth centuries ВС. Decline of the Etruscan regal despotism did not bring to democracy, but only to reapportionment of authority among the most important families of a city-state. It is also given the new interpretation and hierarchy of Etruscan priests’ titles and the magistrates.Документ Суспільство римської провінції Дакії у ІІ–ІІІ ст. н. е.: структура та соціальні відносини(2011) Акімов, О.Б.Акімов О. Б. Суспільство римської провінції Дакії у ІІ–ІІІ ст. н. е.: Структура та соціальні відносини. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2011. Метою дисертації є комплексна характеристика суспільства римської Дакії, його структури та соціальних відносин. У дисертації наводиться характеристика основних елементів провінційної еліти римської Дакії. Проаналізовано суспільне становище міських торговців і ремісників, визначені форми їх участі в соціальному і політичному житті Дакії. Досліджено становище сільського населення, а також рабів та вільновідпущеників у провінції. Виявлено суспільні зв’язки, що існували між основними елементами соціальної структури провінції. Автор доходить висновку, що провінційну еліту Дакії складали вершники, декуріони й ветерани. Торгівельно-ремісниче населення провінції мало невисокий рівень добробуту і активної індивідуальної участі в муніципальних заходах не приймало, але важливу роль у суспільному житті відігравали ремісничі колегії. У сільській місцевості переважали дрібні й середні землевласники, серед яких було чимало ветеранів. Особливістю економічного життя Дакії є також відсутність відомостей про масштабне використання праці рабів у сільському господарстві, ремеслі, рудниках. Натомість дуже активною була участь рабів у комерційній діяльності, роботі імператорської адміністрації. Важливе місце в провінції належало імператорським рабам і відпущеникам. Створене за класичними римськими стандартами, суспільство Дакії мало і ряд своїх особливостей, що робить його вивчення дуже важливим для складання повноцінної картини суспільства як римських провінцій, так і Імперії в цілому. Акимов А. Б. Общество римской провинции Дакии во П–ІІІ вв. н. э.: Структура и социальные отношения. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2011. Целью диссертации является комплексная характеристика общества римской Дакии, его структуры и социальных отношений, выявление особенностей складывания, развития и функционирования общественных групп и социальных связей в провинции. В диссертации дается характеристика основных элементов провинциальной элиты римской Дакии, выявляются особенности ее формирования. Проанализировано общественное положение городских торговцев и ремесленников, определены формы и способы их участия в социальной и политической жизни Дакии. Исследовано положение сельского населения, а также рабов и вольноотпущенников в провинции. Выявлены существовавшие между основными элементами социальной структуры общественные связи. Автор приходит к выводу, что провинциальную элиту Дакии составляли всадники, декурионы и ветераны. Большое количество всадников и представителей муниципальной знати в Дакии обусловлено значительными природными богатствами провинции, привлекавшими состоятельных людей и дававшими возможность обогащения. Торгово-ремесленное население провинции имело довольно скромный достаток и активного индивидуального участия в муниципальных мероприятиях не принимало, зато важную роль в общественной жизни играли ремесленные коллегии. В сельской местности основную роль играли мелкие и средние землевладельцы, среди которых было немало ветеранов. Именно ветераны были наиболее активными участниками сельского самоуправления. Особенностью экономической жизни Дакии является также отсутствие сведений о масштабном использовании труда рабов в сельском хозяйстве, ремесле, рудниках. Зато весьма активным было участие рабов в коммерческой деятельности, работе императорской администрации. Достаточно важную роль в провинции играли императорские рабы и отпущенники. Созданное по классическим римским стандартам, общество Дакии имело и ряд своих особенностей, что делает его изучение весьма важным для составления полноценной картины общества как римских провинций, так и Империи в целом. Akimov А. В. Society of the Roman Province Dacia in the 2nd – the 3rd Centuries AD: Structure and Social Relations. – Manuscript. Thesis for degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.02 –World History. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2011. The aim of the thesis is complex characteristic of the society of Roman Dacia, its structure and social relations. The thesis is given characteristic of the main elements of the provincial elite of Roman Dacia. The social status of urban merchants and independent artisans was analyzed, form of their participation in social and political life of Dacia was defined. The situation of rural population of the province was investigated. The situation of slaves and freedmen in Dacia were described. The existing between the main elements of the social structure of social ties was found. The author concludes that Dacia provincial elite were equites, dekuriones and veterans who respect Dacia, also can be considered an elite part of society. Trading and manufacturing population of the province was not a very high standard of living. They didn’t take an active individual part in municipal activities, but a craft board played very important role in society. Small and medium landowners played a major role in the agricultural areas, among them were many veterans. The feature of Dacia is the lack of information about large-scale use of slave labor in the agricultural sector, crafts, mines. But there was very active participation of slaves in the commercial activity and in the imperial administration. The important provision in the province belonged to the imperial slaves and freedmen. Created by classical Roman standards, the society of Dacia had a number of its features, that makes its study very important to compile a complete picture of society as the Roman provinces and the empire as a whole.Документ И. А. Ильин о тоталитарном режиме(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет, 1994) Каплин, А.Д.