У статті розглянуто функціонально-семантичні особливості епітета карий як важливого складника означального простору української словесності ХІХ-ХХ століть. Виявлено й схарактеризовано семантику карого в українській народній пісні. Простежено способи й форми його індивідуально-авторської рецепції. Досліджено структурні та семантичні перетворення означення карий в індивідуальних художніх системах, окреслено епітетну парадигму з аналізованим словом, описано його символіку й текстотвірні функції.
