Історія Харківського університету

Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/6972

Переглянути

Фільтри

1980 - 198921990 - 199972000 - 200962010 - 2019212020 - 20213

Налаштування

Початкова дата: 1960Ключові слова: search.filters.subject.HUMANITIES and RELIGION

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 40
  • Ескіз
    Документ
    Польща та поляки в 215-річній історії Харківського Національного Університету імені В. Н. Каразіна
    (Dąbrowa Górnicza : Academia WSB, 2021) Бакіров, Віль Савбанович; Куделко, Сергій Михайлович
    Оглядова стаття присвячена «польським» сторінкам історії найстарішого на Сході України університету. На конкретних прикладах показано, що на всіх етапах свого 215-річного існування університет своїми викладачами й вихованцями був пов’язаний з Польщею, її наукою та культурою. Робиться висновок про плідність цих контактів, а сама тема заслуговує окремого монографічного дослідження.
  • Ескіз
    Документ
    С. Й. Потоцький (1762–1829) та його роль у першопочатковій історії Харківського університету (за матеріалами епістоляріїв)
    (Вінниця : ДонНУ імені Василя Стуса, 2020) Вовк, Ольга Ігорівна
    У публікації висвітлюється роль представника старовинного польського роду, попечителя Харківського навчального округу Северина Йосиповича Потоцького (1762–1829) у процесі підготовки до відкриття Харківського університету та перших років його функціонування. Вказано на важливість переписки С. Й. Потоцького цього періоду як джерела з університетської історії.
  • Ескіз
    Документ
    Ю.В. Холин. Hoc erat in fatis = Так было суждено судьбой : [сборник]
    (Харьков : Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, 2020) Коробов, Александр Исаакович; Логинова, Лидия Павловна; Мчедлов-Петросян, Николай Отарович; Пантелеймонов, А.В.; Бакиров, Виль Савбанович
    Збірка присвячена пам'яті доктора хімічних наук, професора Ю.В. Холіна – проректора Харківського національного університету імені В.М. Каразіна з 2004 року, першого проректора з 2016 року. Видання включає короткий огляд діяльності Ю.В. Холіна, вибрані статті, спогади друзів та колег, повний список публікацій. Книга приурочена до 215-ї річниці університету та розрахована на широке коло читачів.
  • Ескіз
    Документ
    В. Н. Каразін. Діалоги у часі й просторі: дослідження і матеріали
    (2019-11-12) Вовк, Ольга Ігорівна; Куделко, Сергій Михайлович; Посохов, Сергій Іванович
    Видання містить статті та екстракти досліджень про засновника Харківського університету Василя Назаровича Каразіна (1773-1842), що вийшли друком протягом ХІХ - початку ХХІ ст. Для публікації було відібрано найбільш вагомі твори даної тематики. До них додано фактографічні та історіографічні коментарі, а також ілюстрації. Видання розраховане на усіх тих, хто цікавиться історією вітчизняної науки й освіти, історією Харківського університету та особистістю В. Н. Каразіна.
  • Ескіз
    Документ
    История Центральной научной библиотеки Харьковского университета (1805–1917 гг.)
    (Харьков: Издательство ХГУ, 1992) Мазманьянц, Вера Карапетовна; Зайцев, Борис Петрович; Куделко, Сергей Михайлович
  • Ескіз
    Документ
    Юбилей библиотеки Харьковского государственного университета
    (Москва, 1981) Мазманьянц, Вера Карапетовна
    Мазманьянц Віра Карапетівна (5.01.1919, м. Харків – 19.12.2011, м. Мельбурн, Австралія) – український бібліограф, бібліотекознавець та книгознавець. 1945 р. закінчила філологічний факультетХарківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Того ж року прийнята на роботу до Центральної наукової бібліотеки ХДУ. Працювала бібліографом, вченим секретарем, заступником директора ЦНБ. Виявила в фонді ЦНБ бібліотеку Стефана Яворського, ввела її у науковий обіг. З її ініціативи стали формуватися колекції видань друкарні Харківського університету, особистих бібліотек учених університету. В. К. Мазманьянц багато займалася вивченням історії бібліотеки. Ці дослідження вилилися в написання першого біографічного нарису про К. І. Рубинського, книги «История Центральной научной библиотеки (1805–1917)» (у співавторстві), багатьох бібліотекознавчих статей. У її творчій спадщині більш ніж 90 публікацій, серед яких – фундаментальні покажчики «Шевченкознавство в Харківському університеті» (два видання), «Каталог диссертаций, защищенных в Харьковском университете в 1971–1980 гг.» (у співавторстві), бібліографічні праці, присвячені професорам Харківського університету – історику та болгарському громадському діячеві М. С. Дринову (покажчики вийшли у Харкові та Софії), фізику Я. Є. Гегузіну та ін. Вже мешкаючи в Австралії, Віра Карапетівна написала спомини про ЦНБ, що були надруковані у біобібліографічному покажчику, їй присвяченому. В. К. Мазманьянц ввела ряд нововведень в каталогізацію фондів ЦНБ: керувала переведенням систематичного каталогу на бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК), створила та вела алфавітно-предметний покажчик (АПУ) до систематичного каталогу ЦНБ. Була організатором і беззмінним керівником клубу книголюбів ЦНБ «Пошук». У клубі проводилися зустрічі з відомим булгакознавцем Л. Яновською, сестрою поета М. Кульчицького О. Кульчицькою, літературознавцями М. Ф. Гетьманцем і Л. Г. Фрізманом, фізиком Я. Е. Гегузіним та ін. Почесний лауреат премії ім. К. І. Рубинського (1995). З 1992 р. мешкала у м. Мельбурн (Австралія).
  • Ескіз
    Документ
    В старом Харьковском университете : [Ректор университета Т. Ф. Осиповский просит выдать из библиотеки книгу по механике студенту М. В. Остроградскому]
    (Москва, 1980) Мазманьянц, Вера Карапетовна; Mazmanyants, Vera K.
    Мазманьянц Віра Карапетівна (5.01.1919, м. Харків – 19.12.2011, м. Мельбурн, Австралія) – український бібліограф, бібліотекознавець та книгознавець. 1945 р. закінчила філологічний факультетХарківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Того ж року прийнята на роботу до Центральної наукової бібліотеки ХДУ. Працювала бібліографом, вченим секретарем, заступником директора ЦНБ. Виявила в фонді ЦНБ бібліотеку Стефана Яворського, ввела її у науковий обіг. З її ініціативи стали формуватися колекції видань друкарні Харківського університету, особистих бібліотек учених університету. В. К. Мазманьянц багато займалася вивченням історії бібліотеки. Ці дослідження вилилися в написання першого біографічного нарису про К. І. Рубинського, книги «История Центральной научной библиотеки (1805–1917)» (у співавторстві), багатьох бібліотекознавчих статей. У її творчій спадщині більш ніж 90 публікацій, серед яких – фундаментальні покажчики «Шевченкознавство в Харківському університеті» (два видання), «Каталог диссертаций, защищенных в Харьковском университете в 1971–1980 гг.» (у співавторстві), бібліографічні праці, присвячені професорам Харківського університету – історику та болгарському громадському діячеві М. С. Дринову (покажчики вийшли у Харкові та Софії), фізику Я. Є. Гегузіну та ін. Вже мешкаючи в Австралії, Віра Карапетівна написала спомини про ЦНБ, що були надруковані у біобібліографічному покажчику, їй присвяченому. В. К. Мазманьянц ввела ряд нововведень в каталогізацію фондів ЦНБ: керувала переведенням систематичного каталогу на бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК), створила та вела алфавітно-предметний покажчик (АПУ) до систематичного каталогу ЦНБ. Була організатором і беззмінним керівником клубу книголюбів ЦНБ «Пошук». У клубі проводилися зустрічі з відомим булгакознавцем Л. Яновською, сестрою поета М. Кульчицького О. Кульчицькою, літературознавцями М. Ф. Гетьманцем і Л. Г. Фрізманом, фізиком Я. Е. Гегузіним та ін. Почесний лауреат премії ім. К. І. Рубинського (1995). З 1992 р. мешкала у м. Мельбурн (Австралія).
  • Ескіз
    Документ
    З історії бібліотеки Харківського державного університету
    (Харків, 1977) Мазманьянц, Віра Карапетівна
    Мазманьянц Віра Карапетівна (5.01.1919, м. Харків – 19.12.2011, м. Мельбурн, Австралія) – український бібліограф, бібліотекознавець та книгознавець. 1945 р. закінчила філологічний факультетХарківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Того ж року прийнята на роботу до Центральної наукової бібліотеки ХДУ. Працювала бібліографом, вченим секретарем, заступником директора ЦНБ. Виявила в фонді ЦНБ бібліотеку Стефана Яворського, ввела її у науковий обіг. З її ініціативи стали формуватися колекції видань друкарні Харківського університету, особистих бібліотек учених університету. В. К. Мазманьянц багато займалася вивченням історії бібліотеки. Ці дослідження вилилися в написання першого біографічного нарису про К. І. Рубинського, книги «История Центральной научной библиотеки (1805–1917)» (у співавторстві), багатьох бібліотекознавчих статей. У її творчій спадщині більш ніж 90 публікацій, серед яких – фундаментальні покажчики «Шевченкознавство в Харківському університеті» (два видання), «Каталог диссертаций, защищенных в Харьковском университете в 1971–1980 гг.» (у співавторстві), бібліографічні праці, присвячені професорам Харківського університету – історику та болгарському громадському діячеві М. С. Дринову (покажчики вийшли у Харкові та Софії), фізику Я. Є. Гегузіну та ін. Вже мешкаючи в Австралії, Віра Карапетівна написала спомини про ЦНБ, що були надруковані у біобібліографічному покажчику, їй присвяченому. В. К. Мазманьянц ввела ряд нововведень в каталогізацію фондів ЦНБ: керувала переведенням систематичного каталогу на бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК), створила та вела алфавітно-предметний покажчик (АПУ) до систематичного каталогу ЦНБ. Була організатором і беззмінним керівником клубу книголюбів ЦНБ «Пошук». У клубі проводилися зустрічі з відомим булгакознавцем Л. Яновською, сестрою поета М. Кульчицького О. Кульчицькою, літературознавцями М. Ф. Гетьманцем і Л. Г. Фрізманом, фізиком Я. Е. Гегузіним та ін. Почесний лауреат премії ім. К. І. Рубинського (1995). З 1992 р. мешкала у м. Мельбурн (Австралія).
  • Ескіз
    Документ
    Развитие литературной полонистики в Харьковском университете
    (Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018) Полякова, Ю.Ю.
    В статье рассматривается изучение польской литературы в Харьковском университете на протяжении XIX–XXI вв.
  • Ескіз
    Документ
    Георгий Демидов (1908–1987), воспитанник Харьковского университета, ученик и соратник Ландау, писатель, прошедший Колыму
    (Харків, 2018) Глибицкая, С.Б.
    Георгий Георгиевич Демидов, талантливый физик, учился в Харьковском институте народного образования, закончил Ленинградский политехнический институт. Работал в Электротехническом институте (ныне – факультет ХПИ), защитил кандидатскую диссертацию, получил звание доцента. В 1938 г. был репрессирован, провел в ссылке на Колыме 14 лет. Выжил, чтобы рассказать правду о ГУЛАГе. Изъятые Комитетом госбезопасности СССР в 1980 г., его рукописи находились в архивах этой организации, и не было надежды, что когда-нибудь они увидят свет. Но в 1988 г., через год после смерти писателя, его дочери Валентине удалось получить конфискованные бумаги отца. Благодаря немалым усилиям Валентины Георгиевны произведения Демидова стали публиковаться. Отдельными книгами они начали выходить с 2008 г. – благодаря содействию историко-литературного общества «Возвращение», объединившего бывших узников ГУЛАГа. Сейчас имя Георгия Демидова ставят в один ряд с именами других прозаиков, прошедших ад лагерей и сумевших его описать, – Варлама Шаламова и Александра Солженицына.