Боротьба чорношкірого населення Сполучених Штатів Америки за громадянські права (середина 1940-х – початок 1970-х рр.)

Abstract

Перший розділ присвячено дослідженню расової проблеми в США в перше повоєнне десятиріччя. Висвітлено передумови актуалізації питання громадянських прав афроамериканців, особливості внутрішньої політики адміністрацій Гаррі Трумена та Дуайта Айзенґовера щодо «негритянського питання», позицію Верховного суду США, а також процес формування ідеологічних засад боротьби за права. Особливу увагу приділено діяльності Елайджі Мухаммеда як лідера «Нації Ісламу», його концепції чорного націоналізму й сепаратизму, а також формуванню стратегій громадянського активізму в контексті становлення таких лідерів афроамериканського руху, як Малкольма Літтла і Мартін Лютер Кінг. Другий розділ зосереджено на еволюції негритянського руху за громадянські права. У ньому проаналізовано нову фазу боротьби (1955–1959), що характеризувалася діяльністю різноманітних організацій. У 1960–1965 рр. відбулася трансформація тактики руху, що включала ненасильницькі акції, марші й кампанії за десегрегацію. Окремо розглянуто діяльність партії «Чорні Пантери», яка відстоювала принципи збройного самозахисту з позицій соціалістичної ідеології та протидії системному расизму через соціальні ініціативи, зокрема програми безкоштовного харчування для дітей. Результати дослідження засвідчують, що боротьба афроамериканців за громадянські права еволюціонувала від локальних ініціатив до потужного загальнонаціонального руху, який став каталізатором прийняття ключових законодавчих актів, зокрема Закону про громадянські права 1964 року та Закону про виборчі права 1965 року. Різноманітність ідеологічних підходів – 114 від ненасильницького спротиву Мартіна Лютера Кінга до сепаратистських ідей Елайджи Мухаммеда та революційних методів партії «Чорних Пантер» – забезпечувала широкий спектр мобілізаційних стратегій, але водночас спричиняла внутрішні ідеологічні конфлікти. До початку 1970-х років репресивні заходи влади, зокрема програма ФБР COINTELPRO, суттєво послабили радикальні течії руху.The first chapter is dedicated to exploring the racial issue in the United States during the first post-war decade. It highlights the preconditions for the heightened focus on African American civil rights, the characteristics of the domestic policies of the Harry Truman and Dwight Eisenhower administrations regarding the "Negro question," the stance of the U.S. Supreme Court, and the process of forming the ideological foundations of the civil rights struggle. Special attention is given to the activities of Elijah Muhammad as the leader of the Nation of Islam, his concepts of Black nationalism and separatism, as well as the development of civil activism strategies in the context of the emergence of prominent African American leaders such as Malcolm Little and Martin Luther King Jr. The second chapter focuses on the evolution of the African American civil rights movement. It analyzes a new phase of the struggle (1955–1959), characterized by the activities of various organizations. Between 1960 and 1965, the movement underwent a transformation in tactics, incorporating nonviolent actions, marches, and desegregation campaigns. The activities of the Black Panther Party, which 115 advocated for armed self-defense grounded in socialist ideology and countered systemic racism through social initiatives, such as free breakfast programs for children, are examined separately. The research findings demonstrate that the African American struggle for civil rights evolved from localized initiatives into a powerful nationwide movement, serving as a catalyst for the adoption of key legislative acts, notably the Civil Rights Act of 1964 and the Voting Rights Act of 1965. The diversity of ideological approaches—from Martin Luther King Jr.'s nonviolent resistance to Elijah Muhammad’s separatist ideas and the revolutionary methods of the Black Panther Party—provided a broad spectrum of mobilization strategies but also led to internal ideological conflicts. By the early 1970s, repressive government measures, particularly the FBI’s COINTELPRO program, significantly weakened the radical wings of the movement.