Функціонування власних назв у кінокритичному дискурсі: «чиста» номінація і прецедентність

Abstract

У статті обґрунтовується використання власних назв у кінокритичному дискурсі у функції прецедентних імен, акцентується на тому, що наявність оцінного значення у структурі номена актуалізує прецедентність імені. Подано дефініції термінів «чиста» номінація і «чистий» номен. Пояснююються причини апелювання до прецедентних імен і «чистих» номенів у текстах кінокритики. В статье обосновывается использование имён собственных в кинокритическом дискурсе в функции прецедентных имён, акцентируется на том, что наличие оценочного значения в структуре номена актуализирует прецедентность имени. Даны определения терминов «чистая» номинация и «чистый» номен. Объясняются причины апеллирования к прецедентным именам и «чистым» номенам в текстах кинокритики. The article grounds on a usage of proper names in the cinemacritical discourse as a precedent names, attended that availability in the structure of names some axiological meanings actualizated the name precedenting. Also in the article gives a definitions of “pure” name and nomination, gives an explanation of appealing causes to a precedent and “pure” names in the cinemacritical texts.