Харбинец в Харькове (памяти филолога и китаеведа В. В. Левитского)

Loading...
Thumbnail Image

Date

ORCID

DOI

item.page.thesis.degree.name

item.page.thesis.degree.level

item.page.thesis.degree.discipline

item.page.thesis.degree.department

item.page.thesis.degree.grantor

item.page.thesis.degree.advisor

item.page.thesis.degree.committeeMember

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Abstract

6 квітня 2020 р. на 86-му році життя пішов із життя Володимир Васильович Левитський, який майже 40 років пропрацював у Харківському університеті. Університетському життю передувала багата біографія уродженця китайського Харбіна, який волею долі потрапив до українського Харкова.

Description

Передісторія така. Місто Харбін було засноване росіянами наприкінці ХІХ ст. як станція на китайсько-східній залізниці, що будувалася тоді (КСЗ). Після революції 1917 р. та громадянської війни до російських жителів міста, які обслуговують КСЗ, додалися біженці з Росії – дворяни, білогвардійці зі своїми сім'ями. Так у Харбін потрапив і дід Володимира Васильовича, спадковий дворянин Іван Олександрович Левитський, старший син якого Володимир, білий офіцер, був розстріляний червоними в Уфі, де мешкала родина. З дружиною та молодшими дітьми Іван Олександрович пішов за відступаючою армією Колчака, через увесь Сибір, на Далекий Схід. У Стрітенську (Забайкальський край), де вони тимчасово осіли, від тифу померла дружина І. А. Левитського, і в потоці біженців його винесло з дітьми в Маньчжурію (Північно-Східний Китай), в м. Харбін.

Citation

Глибицкая, Светлана Борисовна. Харбинец в Харькове (памяти филолога и китаеведа В. В. Левитского) / / С. Б. Глибицкая // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія Філологія. - 2020. - Вип. 85. - С. 104–108, фот.

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By