Modern Physical Chemistry for Advanced Materials : international сonference, devoted to the 100th anniversary of the birth of Professor Nikolai Izmailov (2007 ; Kharkiv) : book of abstracts

Abstract

Kharkov University has got long-standing traditions in physical chemistry. Nikolai Arkadievich Izmailov [PhD (1937), ScD, Professor (1948), Corresponding Member of the Ukrainian Academy of Sciences (1957)] headed the Department of Physical Chemistry of Kharkov State University from 1944 to 1961. All his scientific activity was connected with Kharkov University and Kharkov Pharmaceutical Research Institute. Two main directions of scientific interests of Nikolai Izmailov were the influence of the solvent on dissociation of electrolytes; statics and dynamics of sorption from solutions. In 1938 he discovered the thin layer chromatography (together with M. Shraiber). In 1930th Izmailov investigated the possibility of application of various indicator electrodes, especially glass electrodes, in organic solvents. In 1930th – 1950th, he proposed the most detailed scheme of electrolytes dissociation in solutions, generalized the concept of unique acidity scale in different solvents, proposed several new methods for estimating Gibbs energy of ion solvation, and contributed a lot to the theory of physicochemical analysis. Izmailov was one of the pioneers in application of radioactive indicators in physical chemistry.

Харківський університет має давні традиції у фізичній хімії. Микола Аркадійович Ізмайлов [доктор філософії (1937), доктор філософії, професор (1948), член-кореспондент Української академії наук (1957)] очолював кафедру фізичної хімії Харківського державного університету з 1944 по 1961 рік. Вся його наукова діяльність була пов'язана з Харківським університетом та Харківським фармацевтичним науково-дослідним інститутом. Двома основними напрямками наукових інтересів Миколи Ізмайлова були вплив розчинника на дисоціацію електролітів; статика та динаміка сорбції з розчинів. У 1938 році він відкрив тонкошарову хроматографію (разом з М. Шрайбером). У 1930-х роках Ізмайлов досліджував можливість застосування різних індикаторних електродів, особливо скляних, в органічних розчинниках. У 1930-х – 1950-х роках він запропонував найдетальнішу схему дисоціації електролітів у розчинах, узагальнив концепцію унікальної шкали кислотності в різних розчинниках, запропонував кілька нових методів оцінки енергії Гіббса сольватації іонів та зробив значний внесок у теорію фізико-хімічного аналізу. Ізмайлов був одним із піонерів застосування радіоактивних індикаторів у фізичній хімії.