Конституційно-правові форми політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

Abstract

Дисертацію присвячено формуванню цілісної концепції конституційно правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), та формулюванню загальних підходів до їх врегулювання в конституційному законодавстві України з урахуванням сучасних політико-правових реалій і тенденцій розвитку інформаційного суспільства. У роботі визначено поняття та ознаки конституційно-правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, встановлено видове розмаїття цих форм і здійснено їх класифікацію. Авторкою введено в науковий обіг поняття «конституційно-правові форми політичної активності громадян», під якими пропонується розуміти зовнішні прояви активної поведінки особи в політичній сфері, котрі в силу їх значущості для демократичного устрою отримують конституційно-правове закріплення у вигляді певних основних прав і свобод людини і громадянина (або окремих правомочностей, що складають ці права і свободи), Гарантуються державою і характеризують спосіб реалізації політичної активності в юридичній площині. Конституційно-правові форми політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, пропонується розуміти як зовнішній вираз здійснення народовладдя, що визначений державою для забезпечення і реалізації політичних прав і свобод громадян та ґрунтується на використанні програмно технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, демонстрації та використання даних в політичних інтересах їх користувачів. До основних ознак таких форм віднесено: політико-правова природу; конституційно-правове закріплення; демократизм, технологічність, оперативність, транскордонний характер, інтерактивність, транспарентність, необхідність електронної ідентифікації суб’єкта, доступність, адаптивність. Крім того, автором з’ясовано роль і місце конституційно-правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, у системі електронного врядування та електронної демократії. Встановлено діалектичний зв’язок між розвитком різних форм політичної активності громадян і відповідними демократичними інноваціями для участі в управлінні державними справами; обґрунтовано, що названі форми, реалізовані через ІКТ, відіграють ключову роль у формуванні механізмів електронного врядування (e-government) і електронної демократії (e-democracy). Запропоновано інтегрований підхід до розуміння конституційно-правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, через їх розгляд у трьох взаємопов’язаних аспектах: через механізми електронної участі (e-participation), через їхню роль у здійсненні електронного врядування (e-government) та через їх інтеграцію в правову систему (involvement in the legal system) задля забезпечення ефективної реалізації особистих і політичних прав громадян у цифровому середовищі. Відзначено, що запровадження ІКТ в аспекті політико-правової участі громадян має розглядатися принаймні в трьох аспектах: 1) формування стандартів якості політичного спілкування та відповідне нормативно-правове врегулювання тих форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ; 2) зростання впливу та значення цифрових платформ у структуруванні форми політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ; 3) встановлення чіткого розмежування між офіційними та неофіційними формами політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ. Наголошено, що саме реалізація закріплених в конституції політичних та інформаційних прав громадянами за своїм змістом і визначає формальний, тобто офіційний формат політичної активності громадян. Обґрунтовано висновок, що ефективне забезпечення державою гарантій для конституційно-правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, неможливе без вирішення наступних завдань, які постають перед органами державної влади та місцевого самоврядування: 1) забезпечити зворотній зв’язок щодо запропонованої громадянами думки, адже якщо фінальний результат від будь-якої комунікації громадянин-влада не буде представлений з урахуванням наданих думок учасників, то громадяни можуть взагалі знецінити такі процедури; 2) вирішити проблеми із потенційною небезпекою в питаннях маніпулювання темами, які стають предметами обговорення, у тому числі запобігати будь-яким проявам такого явища, як мова ворожнечі; 3) зрозуміти та передбачити ризики щодо якості отриманих результатів у разі недостатньої обґрунтованості або низької освіченості самих учасників під час комунікацій із владою через ІКТ стосовно питання, які обговорюються. Розкрито міжнародно-правові стандарти регулювання форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, та їх вплив на національне законодавство. Визначено наступні міжнародно-правові принципи у сфері реалізації правових форм політичної активності громадян за допомогою ІКТ: 1) сумісності з демократичним устроєм держави; 2) рівного доступу; 2) свободи вибору форм; 3) рівнозначності онлайн і офлайн форм; 4) надійної автентифікації громадян; 5) захисту персональних даних; 6) оперативності й результативності; 7) забезпечення юридичного захисту прав та інтересів громадян. Узагальнено досвід зарубіжних держав щодо визначення конституційно правових основ регулювання форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ. Виокремлено чотири основні підходи до формування правової політики держави у сфері електронної демократії: ліберальний, централізований, партисипативний, а також комплексний. Удосконалено наукові погляди на еволюцію до конституційно-правового регулювання форм політичної активності громадян, що здійснюються за допомогою ІКТ. З’ясовано, що жодна із сучасних конституцій, незалежно від того, до якого «покоління» вона належить, не виокремлює правові форми політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, побіжно розглядаючи названі форми лише як прояв тих чи інших громадянських і політичних прав особи (чи їх окремих правомочностей) за способом (інструментарієм) їх реалізації. Розкрито еволюцію до конституційно-правового регулювання форм політичної активності громадян, що здійснюються за допомогою ІКТ. На конкретних прикладах зарубіжного конституціоналізму продемонстровано, що за загальним правилом, першим кроком на цьому шляху є прийняття так званого інформаційного законодавства, другим ‒ внесення змін до законів про звернення громадян (в частині електронних звернень і петицій) та про адміністративні процедури (в частині запровадження електронних комунікацій G2C), а третім ‒ запровадження ІКТ у виборчий та референдний процес. Обґрунтовано висновок про лідируючі позиції держав-членів Європейського Союзу (передусім Данії, Естонії, Нідерландів, Фінляндії та Швеції) у даній сфері, а відтак про доцільність слідування національного законодавства в руслі відповідних правових стандартів ЄС. На конкретних прикладах продемонстровано, що різні форми політичної активності громадян, котрі реалізуються за допомогою ІКТ, активно впроваджувались в Україні на всіх рівнях публічного врядування в період 2018-2021 рр. Ключовим у даному плані стало прийняття восени 2017 року двох політико-правових документів: Концепції розвитку електронного урядування в Україні та Концепції розвитку електронної демократії в Україні. Саме ці документи відкрили сучасний етап розвитку вітчизняного конституційного законодавства у досліджуваній нами сфері. Одночасно із цим варто наголосити, що із 24 лютого 2022 року ‒ з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України ‒ багато процесів із реформування чи впровадження інструментів електронної демократії були залишені на паузі. Так, зокрема, це стосується платформи «ВзаємоДія». Обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку конституційно-правового регулювання форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, в Україні. До таких напрямків віднесено: 1) подальшу деталізацію та систематизацію конституційно-правових норм, що визначають форми політичної активності громадян, котрі реалізуються за допомогою ІКТ, з урахуванням кросдисциплінарності пов’язаних із цим питань; 2) завершення розробки та запуск в експлуатацію системи «ВзаємоДія», прийняття законодавства, що регламентує питання функціонування даної системи; 3) забезпечення належної електронної автентифікації громадян та захисту персональних даних в процесі реалізації політичної активності громадян; 4) законодавче внормування порядку використання ШІ в процесі реалізації політичної політичної активності громадян; 5) розробка ефективних механізмів запобігання і протидії зловживанню електронними формами політичної активності громадян, як-от розпалювання ворожнечі, поширення неправдивих відомостей, збурювання громадян до насильницької зміни конституційного ладу тощо. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення конституційно правового регулювання за предметом дослідження. Зокрема, запропоновано прийняти Закон України «Про електронну демократію», який би комплексно врегулював систему й порядок реалізації правових форм політичної активності громадян, що реалізуються за допомогою ІКТ, в системному зв’язку з питаннями цифрової ідентифікації особи, захисту персональних даних, розвитку електронного врядування на всіх рівнях державно-політичної організації. Представлено концепцію структури даного Закону.