Ми будемо обговорювати майбутнє та мріяти разом»: культурно-мистецьке життя та музеєфікація міського простору Харкова в умовах війни.

Abstract

У статті описано досвід харківських митців (як професіоналів, так і аматорів), які продовжували і продовжують жити і творити у прифронтовому Харкові після 24 лютого 2022 р. Також було звернено увагу на кілька заходів, які фізично відбулися повністю або частково за межами Харкова, але за поставленими цілями та завданнями були спрямовані на презентацію цього мегаполісу, а їхні організатори та цільова аудиторія мали до міста безпосередній стосунок. Показано, що в місті у цей час продовжувалося створення зразків образотворчого мистецтва, виконувалися музичні твори, відбувалися прем’єри театральних постановок. З творчими ініціативами виступали як окремі митці, так і колективи, а також проводилися мистецькі фестивалі. Продемонстровано, що мистецькі практики впливали на життя мегаполісу і ставали однією з форм фіксації пам’яті про воєнні події. Також вказано на те, що заняття творчістю в умовах повсякчасної воєнної небезпеки мало для учасників психотерапевтичний ефект, давало їм можливість пережити травмуючу ситуацію і підтримати моральний дух. Митці відображали у своїх творах воєнні події, безпосередніми свідками яких були, а також подекуди використовували породжені війною матеріальні об’єкти (як-от уламки снарядів) для створення нових художніх артефактів — зразків «траншейного мистецтва». Важливим стало те, що акти творчості відбувалися в знакових та впізнаваних міських локаціях: на станціях метрополітену, біля понівечених пам’яток історії та архітектури. Досліджено, яку роль культурно-мистецькі практики відіграли у процесі музеєфікації міського простору Харкова в умовах повномасштабної війни. Показано, що вже в перші місяці війни митці почали замислюватися про те, що їхні творчі практики увійдуть до майбутніх музейних експозицій, а також сприятимуть появі нових «місць пам’яті» в міському просторі Харкова.