Недрукований досі вірш Петра Гулака-Артемовського
Вантажиться...
Дата
Автори
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Прага
Анотація
"Цю пам'ятку, твір одного з піонерів відродженої української літератури, найшов я у Празі. У «Pamatnik»-y «narodniho р semnictvi» на Страгові, поміж рукописним листуванням Франтішка Ладислава Челяковського, є теж лист Ізмаїла Срезневського з дня 17 квітня 1840 p., де він переписав для Челяковського вірш Гулака-Артемовського, складений 17 березня 1819 року.
Яка була доля цього вірша? Взяв його з собою з Харкова Срезневський, вибираючись на студії слов'янських мов до західних і південних слов'ян (крім Болгарії). Тут треба точно з'ясувати причини, чому вірш післав Срезневський саме Челяковському і в яких обставинах.
Срезневський був у Харкові ентузіастичним збирачем і видавцем українських народних пісень — почасти оригінальних, почасти підроблених в добрій інтенції — давніх літературних пам'яток, та творів відродженої української літератури". (Корній Заклинський)
Опис
Вірш цей є гумористичним посланням поета приятелеві Олексієві Емельяновичу Кудрюмову в день ім'янин; написаний 17березня 1819 року. Поет був хворий уже чотири тижні. Зрозуміти тодішній настрій поета та його сміх крізь сльози поможе нам примітка редакції харківського «Украинского Вестника» з того ж 1819 року в 10 числі, додана до віршованої байки Гулака-Артемовського «Тюхтій і чванько», про автора байки: «Находясь почти безперерывно и давно уже в болезненном состоянии, он борется с желанием заниматься любимым своим предметом, литературою, и с трудностию удовлетворить желанию своему совершенно. Большую часть сочинений своих, напечатанных и находящихся еще в рукописях, написал он, не вставая с болезненного ложа. При всем том всякий, подобно мне его знающий, сказать об нем может:
«Он плачет для себя, он для других смеется;
И в шутках и в слезах — все тот-же остается».
Вірш великого знавця народної мови Гулака-Артемовського, з чітким ритмом, живий і барвистий, гумористичний та досить оригінально поставлений (хоч і подібні теми у поезії нераз стрічаються). Вірш цей належить до першого періоду творчості Гулака-Артемовського, коли його поезії були цінніші; бунтарське закінчення побільшує число протикріпацьких та протипанських відзивів цього поета та доказів його молодечих революційних настроїв.
Інтересні теж пояснення Срезневського. Про його близьке відношення до Євграфа Філомафітського не находимо в біографіях Срезневського ні згадки: це невідомий досі факт із біографії видатного славіста.
Про Гулака-Артемовського довідуємося, що Срезневський був знайомий з ним вже від третього чи четвертого року життя (десь від 1815 p.); тим уточнюється здогад проф. І. Айзенштока: «З Гулаком-Артемовським Срезневський був знайомий, мабуть ще із студентських часів».
Срезневський нарікає на характер Гулака-Артемовського та пояснює недостатнє заінтересування Гулака власною творчістю, тим характером. Але взагалі оба професори жили в добрім взаїмовідношенні. (Корній Заклинський)
Ключові слова
Research Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::Aesthetic subjects::Literature, Срезневський Ізмаїл, Гулак-Артемовський Петро, Украинский Вестник, Філомафітський Євграф, редактор «Украинского Вестника», українська література, література, листування Франтішка Ладислава Челяковського, лист Ізмаїла Срезневського 17 квітня 1840 p., вірш Гулака-Артемовського, 17 березня 1819 року, гумористичне послання Гулака-Артемовського приятелеві Олексієві Емельяновичу Кудрюмову, віршована байка Гулака-Артемовського «Тюхтій і чванько», Айзеншток І., професор
Бібліографічний опис
Заклинський К. Недрукований досі вірш Петра Гулака-Артемовського / Корній Заклинський // Slavia. – Прага, 1957. – Т. 26, № 4. – С. 517–522.