Стратегія розвитку молодіжного кадрового потенціалу у системі публічного управління

Abstract

На сьогоднішній час Україна знаходиться на етапі розвитку в умовах глибокої трансформації усіх державних інституцій, що обумовлено як внутрішніми потребами реформування, так і зовнішніми викликами, зокрема повномасштабною збройною агресією російської федерації. Ці обставини загострюють необхідність підвищення ефективності та адаптивності системи публічного управління. У цьому контексті якість та результативність діяльності державних інституцій набувають особливої ваги, адже вони безпосередньо впливають на стійкість країни, довіру громадян до влади та загальний рівень добробуту населення. Процес реформування публічного управління, розпочатий у 2015 році, залишається незавершеним, зокрема в частині оновлення та зміцнення кадрового потенціалу. Одним із ключових напрямів вирішення цієї проблеми є стратегічне залучення молоді до державної служби як інструменту кадрового оновлення, впровадження інноваційних управлінських підходів, цифрових технологій та європейських стандартів. Молодь виступає не лише кадровим резервом, а й чинником модернізації публічного управління завдяки своїм гнучким навичкам, цифровій обізнаності та високій адаптивності. У цьому контексті формування молодіжного кадрового потенціалу має розглядатися як системна частина загальної кадрової політики держави. Дослідження відповідної стратегії є надзвичайно актуальним, адже сприяє розробці ефективних механізмів оновлення управлінської системи, зміцнення її інституційної спроможності та сталого суспільно-політичного розвитку.