Підвищення ефективності управління персоналом в органах державного управління та місцевого самоврядування

Abstract

Підвищення ефективності управління персоналом в органах державного управління та місцевого самоврядування зумовлена низкою системних трансформацій, що відбуваються в українському суспільстві, державному управлінні та глобальному середовищі. Передусім, мова йде про посилення ролі людського капіталу як ключового ресурсу інституційного розвитку та забезпечення результативності діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. Ефективне управління персоналом набуває особливої ваги в умовах воєнного стану, коли від оперативності, професійної спроможності та мотиваційної стійкості державних службовців значною мірою залежить стабільність управлінських процесів, координація публічних функцій і збереження довіри громадян до держави. Зміни в законодавчій та інституційній архітектурі державного управління, децентралізація влади, цифровізація управлінських процесів, а також оновлення кадрового складу вимагають не лише оновлення методів добору, оцінювання та просування кадрів, але й стратегічного підходу до управління персоналом, орієнтованого на розвиток компетенцій, адаптацію до нових умов служби, формування внутрішньої культури результативності та служіння суспільству. У цьому контексті особливого значення набувають питання удосконалення системи професійної адаптації, наставництва, підвищення кваліфікації та формування кадрового резерву. Зростаюча складність завдань, які постають перед органами державної влади, вимагає інтеграції сучасних підходів до HR-менеджменту, використання інструментів аналітики персоналу, впровадження принципів відкритості, справедливості та ефективності. Також слід враховувати динаміку соціальних очікувань, еволюцію ціннісних орієнтацій працівників сфери державного управління та необхідність забезпечення безперервного розвитку людського потенціалу. Відтак, дослідження зазначеної тематики є науково обґрунтованим і практично значущим, оскільки створює підґрунтя для формування сучасної 6 кадрової політики, що відповідає викликам часу та сприяє посиленню інституційної спроможності держави.