К вопросу о роли ремесленного производства в жизни фракийских земель в первых веках н.э.

Abstract

Матеріали археологічного дослідження східнобалканських земель свідчать про розвиток у II–III ст. н. э. в сільських районах Нижньої Мезії та Фракії різних галузей ремісничого виробництва. Особливо широкого розповсюдження набуло тут гончарське ремесло. Поряд з ним у сільській місцевості розвивалися металургія та ковальська справа, обробка каменю, дерева та кістки, прядіння та ткацтво. У більшості господарств ці виробничі галузі мали допоміжне значення. Але в ряді випадків вони набували ринкової орієнтації. Це стосується, зокрема, майстерень косторізів і каменярів, продукція яких відзначалася високою якістю і мала користуватися попитом у мешканців навколишніх поселень. Та найбільше економічне значення, певно, мало оформлення в сільській місцевості розвинутого керамічного виробництва, особливо таких великих гончарських центрів, які працювали з II ст. н. е. поблизу римського Нікополя на Істрі (сучасне с. Никюп Ловечської обл. у Болгарії). Таким чином, у перших століттях н. е. реміснича діяльність займала значне місце в житті населення сільських районів фракійських земель, і її слід обов’язково враховувати при вивченні соціально-економічної історії східнобалканських провінцій Римської імперії.