Принцип «найкращих інтересів дитини» при визначенні місця її проживання

Abstract

Проблема визначення місця проживання дитини все частіше постає у випадках не тільки окремого проживання матері та батька дитини, а й окремого проживання самої дитини від батьків. Зі змісту ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) можна дійти висновку, що місце проживання включає в себе постійне, переважне або тимчасове місце проживання. Слід розрізняти поняття «право на житло», «право на житлову площу» і «право на проживання з батьками». Перше поняття є державно-правовою категорією, а також суб’єктивним конституційним правом. Друге поняття є цивільно-правовою категорією. Останнє стосується більшою мірою сфери сімейного права. Але неможливо розглядати їх ізольовано один від одного.