Ранневизантийский сектор услуг: менялы (IV-IX вв.)

Abstract

У статті розглядаються місце мінял у візантійському секторі послуг IV–IX ст., їх зв’язок з пізньоримською системою банківської справи, проблеми термінології та номенклатури. Головну відмінність трапезитів від інших категорій автор вбачає у тому, що тільки вони одержували за розмін певні комісійні, які були узаконені. Однак їхню вузьку спеціалізацію не треба перебільшувати. Міняли мали стосунок до найрізноманітніших додаткових занять, що були пов’язані з грішми, і поєднували своє ремесло з діяльністю лихварів, кредиторів, скупників та продавців коштовностей. Негативна оцінка мінял сучасниками мала більш абстрактний моралізуючий характер і, мабуть, перебільшена: серед мінял було не більше шахраїв, ніж серед купців. Насамперед, міняли ніколи не займалися широкими банківськими операціями, але кількість помічників у них не була обмеженою, як іноді вважають. Ці помічники були не найманими робітниками, а слугами-учнями або слугами-рабами. У ранньосередньовічній Візантії з її важливою роллю грошей та розвиненим міновим господарством попит на фах міняли міг зменшитися тільки у тих окраїнних районах, які поволі виходили з «номісма-зони» і втрачали зв’язок з Імперією.