Тронна промова британського монарха як жанр ритуалізованого дискурсу

Abstract

У першому розділі роботи, присвяченої аналізу вербальних, невербальних та надвербальних аспектів ритуалізованого дискурсу британського монарха (Тронної промови при відкритті чергової сесії Парламенту), було досліджено теоретичні засади дискурсу як комплексного явища. Цей вид дискурсу виконує важливі соціальні функції: забезпечує згуртованість спільноти, легітимізує владу, підтримує традиції та відтворює соціальні зв’язки. Встановлено, що тронна промова є не лише декларацією політики уряду, а й ритуалізованою подією, яка зміцнює зв’язок між монархом, парламентом та народом. Вербальна складова промови характеризується використанням застарілої лексики, кліше та стійких виразів, які надають промові урочистого та традиційного характеру. Також використовуються риторичні прийоми, такі як антитеза та градація, щоб підкреслити баланс між традиціями й сучасністю, внутрішніми та зовнішніми проблемами. Невербальні та надвербальні складові промови, такі як пози, жести, інтонація та тембр голосу, відіграють ключову роль у передачі впевненості, урочистості та емоційного ставлення, посилюючи вплив промови на аудиторію. На когнітивному рівні тронна промова активує ментальні моделі влади, стабільності та захисту, легітимізуючи право монарха на правління. Було підтверджено, що тронна промова британського монарха є важливим жанром ритуалізованого дискурсу, який інтегрує вербальні, невербальні та надвербальні елементи, а також когнітивні аспекти для виконання своєї основної функції: підтримання соціального порядку та інституційного авторитету.

The chapter specifies the speech act as the basic unit of discourse and outlines the role of non-verbal and supra-verbal strata in the constitution and interpretation of discursive output. The second chapter examines the Speech from the Throne as a ritual of the British political system, specifying its status as a ritualised discourse type at the linguistic and pragmatic level through the analysis of its verbal, non-verbal, and supraverbal constituents. In addition, the chapter addresses the cognitive dimension of the throne speech, explicating the mental models, inferential patterns, and shared presuppositions that structure its production and interpretation. The key findings defended in the MA project are that the British monarch’s throne speech is a stable ritualised genre of political discourse, its ritualisation is manifested at verbal, non-verbal, and cognitive levels, and its genre features change depending on the socio-political context.