Фінансові інститути і фінансовий контроль

Abstract

Визначено, що інститут фінансового контролю має чітко окреслені межі застосування в суспільстві, сфера його прямого застосування – це формування, розподіл та використання публічних фінансів. Показано, що інститут контролю має бінарну природу, врахування якої дає змогу розрізнити його формальний та неформальний зміст і знаходити шляхи підвищення ефективності його використання. Неформальний зміст інституту контролю пов'язаний з фінансовою мораллю суспільства та його членів, а формальний – з компетенцією, або практичною діяльність агентів інституту контрою як його структурних елементів на користь суспільству у вигляді фінансової вигоди. Доведено, що суспільна корисність інституту контролю визначається фінансовою та інституційною вигодою від його функціонування. На підставі проведених розрахунків показано, що інститут контролю перебуває у стані дисфункції. Запропоновано шляхи подолання встановленої дисфункції – надання інституту контролю повноважень із запобігання скоєння фінансових порушень та відшкодування збитків у повному обсязі.