Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства

Abstract

У добу формування цифрової економіки дані в цифровому форматі стають домінуючим і визначальним чинником створення цінності в усіх сферах соціально-економічної діяльності. Відбуваються глибокі трансформації економічної системи, зумовлені переходом до нового етапу розвитку, який супроводжується появою інноваційних бізнес-моделей, цифрових продуктів, нових форматів взаємодії та кооперації. Управління організацією за таких умов набуває нових характеристик, зокрема через повсюдну інтеграцію цифрових технологій в усі складові управлінської та підприємницької діяльності. Це охоплює корпоративну культуру, основні та допоміжні бізнес-процеси, принципи розробки нових продуктів і послуг, що дозволяє досягати конкурентних переваг у цифровій економіці. Такі масштабні перетворення, які відбуваються в діяльності підприємств, прийнято визначати як процеси цифрової трансформації. Їхня суть полягає в системному переході до використання інформаційно-комунікаційних технологій у сфері управління, виробництва, логістики тощо. Це, у свою чергу, забезпечує можливість ефективного прогнозування, оптимізації процесів і витрат, формування нових каналів комунікації та залучення нових контрагентів і партнерів. Актуальність стратегічного управління інноваційним розвитком значно зросла в умовах повномасштабної війни в Україні та стрімкої цифрової трансформації економіки. Воєнні дії спричинили глибокі структурні зміни у функціонуванні підприємств, що вимагає переосмислення традиційних підходів до управління та впровадження гнучких і проактивних стратегій розвитку. У цих умовах цифрові технології стають не лише інструментом підтримки життєздатності бізнесу, а й основою для формування інноваційних рішень, здатних забезпечити стабільність, адаптивність і зростання. Стратегічне управління інноваціями дозволяє підприємствам не лише оперативно реагувати на зовнішні виклики, а й системно будувати конкурентні 6 переваги на основі цифрових рішень. Саме тому розробка й реалізація стратегій інноваційного розвитку в умовах війни набуває ключового значення для відновлення економіки, підвищення її технологічної самодостатності та інтеграції у глобальні цифрові процеси. Оскільки цифрова трансформація, як носій інноваційного вектора розвитку, супроводжується значними фінансовими вкладеннями, часовими затратами й охоплює всі рівні управління, виникає потреба у формуванні цілісних теоретико-практичних основ для розробки стратегій управління інноваційним розвитком в умовах цифрової трансформації. У цьому контексті зростає значущість досліджень, що обґрунтовують доцільність використання потенціалу цифрової зрілості в процесі стратегічного управління підприємствами, які здійснюють цифрову трансформацію та реалізують інноваційні проєкти.