Трансформація системи управління компанією

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням конкуренції, посиленням боротьби за ресурси та ринки збуту, а також викликами та перешкодами, що сформувала війна в Україні. Все це визначає необхідність трансформації системи управління як окремими господарськими одиницями, так і економікою нашої країни в цілому. Завдання повоєнної відбудови має на меті підвищення конкурентоспроможності, продуктивності та зростання добробуту суспільства через впровадження нових управлінських рішень. Вкрай важливими є умови зміни світового економічного порядку та глобальної нестабільності, що вимагають від управлінців підприємств високих темпів адаптації, застосування методів і інструментів удосконалення системи управління. Система управління підприємством, яка споживає різноманітні ресурси для досягнення результату, має подвійну природу, оскільки в ній інтегровані як відносини між структурними компонентами, так і відносини між працівниками. Оскільки ресурси обмежені, дуже важливим стає завдання для менеджменту створити таку систему управління, яка б дозволяла збільшувати обсяги вироблених благ для задоволення зростаючих потреб при економії трудових матеріальних, нематеріальних та часових ресурсів. Економія часу - це «простір» вільного розвитку та життєдіяльності, де відбувається творчий розвиток особистості. Багатство суспільства вимірюється наявністю вільного часу у кожного його громадянина. І цей фактор має особливе значення для покоління, що зараз виходить на ринок праці. Таким чином, виклик для менеджменту підприємства полягає в побудові системи управління високої продуктивності через економію робочого часу, що є свідченням не лише розвитку техніки та технологій, а й зрілості соціально управлінських відносин між співробітниками. Підприємство та система управління ним є відкритою системою, що здатна до самоорганізації, функціонує в рамках глобальної соціально 6 економічної "оболонки". Оскільки вона відкрита, система постійно перебуває в умовах змін, що викликані взаємодією як з зовнішнім середовищем, так і між внутрішніми об'єктами системи, що може призвести до дезінтеграції в процесі управління. Накопичення постійних змін змушує підприємство кардинально трансформувати систему управління, що передбачає якісний перехід до більш зрілої форми управління. При цьому основна увага менеджменту при виборі напрямків розвитку має бути зосереджена на структурно-системних та культурно-поведінкових компонентах управлінської системи. Інтеграція впливу на них через стимулювання працівників підвищувати ефективність роботи підприємства забезпечить довгострокову стабільність результатів компанії.