Збереження гумористичної складової поетичного твору в англо-українському перекладі

Abstract

Проведене дослідження присвячене визначенню труднощів перекладу віршованих поетичних творів гумористичного характеру та спричинених ними перекладацьких стратегій. Одним із функційних напрямків художньої літератури є гумористичний. Метою гумористичних творів є створення комічного ефекту, який виникає внаслідок невідповідності (інконгруентності), яку ми тлумачимо в широкому сенсі як невідповідність нормі або – у випадку гумору – ефект ошуканого очікування. Поетичні твори гумористичного характеру є складним об’єктом для перекладу внаслідок дії низки різноманітних труднощів. Очевидно, що у випадку перекладу художнього твору, який є водночас віршованим та гумористичним, перекладач має водночас застосовувати дві паралельні стратегії, причому таким чином, аби вони не суперечили одна одній. Британська традиція художнього гумору має переважно нонсенсний характер. Для практичного аналізу ми відібрали твори Роберта Бернса, Едварда Ліра та Шела Сільверстейна (останній, хоча і є представником американської літератури, цілком і повністю вписується в британську традицію нонсенсу, яку, очевидно, було би більш коректно схарактеризувати як англосаксонську). Для всіх обраних нами авторів гумор є не спорадичним явищем, а провідною ознакою індивідуального стилю. Відібрані нами твори характеризуються ситуативним гумором, а їхні переклади були виконані різними перекладачами в різний час.The research is dedicated to exposing the difficulties of translating poetic literary works of a humorous character and translator’s strategies determined by such difficulties. Thus, the object of research is a humorous component of a poetic literary work as a special feature of the author’s individual style. Literary translation, unlike the informative one, is characterized by various stylistic means applied by the author for the sake of implementing an aesthetic function dominating in the field of belles lettres style. Humor is one of the popular functional varieties of a literary discourse. Poetic works of a humorous character are a difficult object for translation due to the impact of a string of different difficulties. It is obvious that in case of translating a literary piece that is simultaneously poetic and humorous the translator is expected to follow a set of two strategies that are not supposed to contradict each other. British tradition of literary humor has formed as a literature of nonsense. In this work, we understand nonsense as a non-conventional combination of conventional linguistic means (elements) belonging to different hierarchic levels of a language system. This interpretation of nonsense allows to distinguish its two varieties that correspond to the two varieties of humor – situational and linguistic. The situational nonsense also known as impossible happenings is based on the incongruence of utterances within a communicative situation. Instead, linguistic nonsense is based on phonemic and/or morphemic incongruence within a particular lexical unit. For translation analysis, we selected three poems – by Robert Burns, Edward Lear and Shel Silverstein (the latter though the representative of American literature is considered one of the most prominent modern children’s writers whose works bring the British tradition of nonsense to the new level). For all the selected authors humor is not a sporadic phenomenon but a distinct feature of their literary styles. Besides, the poems analyzed in this paper are of situational rather than linguistic humor. Thus, we aspired to compare the translators’ strategies applied in case of each of the three authors and three poems.