«Гуманітарна політика» голови РНК та НКЗС УСРР Х. Г. Раковського щодо французьких громадян у 1919–1921 рр.

Abstract

Будь-який силовий конфлікт породжує гуманітарні проблеми, які вимагають вирішення. Комп’єнське перемир’я та капітуляція німецьких військ у листопаді 1918 р. не принесли мир на українські землі. Більшовики прагнули побудувати на обломках колишньої імперії новий союз країн. На наших територіях у цьому контексті значну роль відіграв Християн Георгійович Раковський. Переказувати тут і так всім відому біографію цього активіста міжнародного соціалістичного руху, а згодим – видного радянського партійного, державного та дипломатичного діяча – ми не будемо. Зазначимо лише, що з невеликою перервою в період з 1919 по 1923 рр. він займав посади голови РНК та НКЗС УСРР. УНР у своїй боротьбі за право існування як окремої країни намагалась залучитись підтримкою інших країн, в т.ч. і країн Антанти. Загострення уваги саме на громадянах Франції викликано тим, що «французький» вектор був одним з провідних у біографії Раковського, і тим не менше саме в ньому на дану хвилину залишається дуже багато слабо досліджених сюжетів.