Оптимизация или противодействие? Некоторые особенности отношений между властью и византийскими налогоплательщиками в IV—XI вв.

Abstract

У даній статті досліджуються складні взаємини між візантійськими платниками податків та центральної податкової владою, причому особлива увага приділяється можливостям рядових візантійців полегшити податковий гніт. У результаті аналізу відомостей джерел були зроблені висновки про те, що візантійці мали різноманітні законні та незаконні можливості для полегшення податкового тягаря і активно їх використовували протягом усього періоду IV—XI ст. Це безумовно посприяло невеликій кількості повстань, викликаних безпосередньо тяготами податкового гніту протягом візантійської історії. Тиск податків був незмінним, але далеко не головним подразником в вузлі політичних, релігійних, етнічних та соціальних протиріч, яким була Візантійська імперія. Податкова система Візантії мала свої «дірки» і «ями», якими візантійці успішно користувалися, що в цілому сприяло податковій стабільності, а також в якійсь мірі зростанню продуктивності праці. In this paper was examined the complex relationship between taxpayers and the Byzantine central fiscal authority. particular attention was paid to the possibility of ordinary Byzantines to facilitate the pressure of taxation . After analysis of the data sources it was concluded that the Byzantines had various legal and illegal opportunities to reduce the tax burden and actively used for IV—XI centuries. It contributed for a dribble of revolts directly caused by the hardships of the tax burden for Byzantine history. Tax-paying pressure was constant, but was not not a principal factor for provocation in the knot of political, religious, ethnic and social contradictions in the Byzantine Empire .There were “shelters” and “oasises” in Byzantine tax system , which was successfully used by Byzantines , that as a whole contributed to the tax stability, and to some extent, the growth of labor productivity.