Цифрова економіка і ринок праці: людський капітал, цифрова нерівність та формування доходів

Abstract

У статті досліджено трансформацію ринку праці в умовах цифровізації, зокрема вплив цифрових технологій на формування гнучких моделей зайнятості, зміну структури трудових відносин та зростання ролі цифрових компетентностей як ключового чинника конкурентоспроможності робочої сили. Встановлено, що цифровізація виступає системним фактором структурної перебудови ринку праці, який одночасно підвищує його адаптивність та посилює фрагментацію зайнятості, змінюючи співвідношення між стандартними та нестандартними формами праці. Обґрунтовано, що гнуч-кість ринку праці проявляється у часовому, просторовому та функціональному вимірах, що забезпечує розвиток дистанційної, гібридної, проєктної та платформеної зайнятості, однак супроводжується зростанням нестабільності трудових відносин і ускладненням механізмів довгострокової зайнятості. Визначено, що цифрові компетентності є визначальним чинником професійної мобільності та доступу до зайнятості, оскільки формують здатність працівників адаптуватися до змін технологічного середовища, швидко змінювати професійні ролі та інтегруватися у нові організаційні форми праці, які базуються на цифрових платформах та алгоритмічному управлінні. Водночас встановлено посилення соціально-економічних ризиків цифровізації, зокрема прекаризації праці, нерівності доступу до цифрових можливостей, сегментації ринку праці та трансформації системи соціального захисту, що ускладнює забезпечення стабільності зайнятості та посилює диференціацію працівників. Доведено, що нові моделі трудових відносин поступово витісняють традиційну стандартну зайнятість, формуючи платформо-орієнтовану та алгоритмічно керовану структуру ринку праці, в якій зростає роль цифрових платформ як ключових посередників зайнятості, що змінюють логіку взаємодії між працівником і роботодавцем та підсилюють глобальну конкуренцію за робочі місця.The purpose of this article is to analyze the transformation of the labor market under conditions of digitalization, in particular the impact of digital technologies on the formation of flexible employment models, the changing structure of labor relations, and the growing role of digital competencies as a key determinant of workforce competitiveness. It is established that digitalization acts as a systemic factor of structural transformation of the labor market, simultaneously increasing its adaptability and intensifying employment fragmentation, thereby changing the balance between standard and non-standard forms of work. It is substantiated that labor market flexibility is manifested in temporal, spatial, and functional dimensions, enabling the development of remote, hybrid, project-based, and platform employment, although it is accompanied by growing instability of labor relations and increasing complexity of long-term employment mechanisms. It is determined that digital competencies are a decisive factor of professional mobility and access to employment, as they enable workers to adapt to technological changes, rapidly shift professional roles, and integrate into new organizational forms of work based on digital platforms and algorithmic management. At the same time, an increase in socio-economic risks of digitalization has been identified, including labor precarization, unequal access to digital opportunities, labor market segmentation, and transformation of social protection systems, which complicates employment stability and intensifies workforce differentiation. It is proven that new models of employment relations are gradually replacing traditional standard employment, forming a platform-oriented and algorithm-driven labor market structure, where digital platforms increasingly act as key intermediaries between workers and employers, reshaping interaction mechanisms and intensifying global competition for jobs.