Д 64.051.10 (Історичні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10744
07.00.01 — історія України;
07.00.02 — всесвітня історія
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Формування міського способу життя у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах міста Харкова)(Харків: Харківський національний університет імені імені В.Н. Каразіна, 2018) Боженко, Анастасія Олегівна; Bozhenko, A.O.У дисертації досліджено основні аспекти формування міського способу життя у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у Харкові. Схарактеризовано основні теоретичні засади вивчення модерного міста як феномена, розглянуто маркери модерності міст у Російській імперії, застосування теорії модернізації в межах міської історії. Розкрито головні аспекти в засадах створення модерного міського простору, зокрема забудови, розвитку комунальної інфраструктури, транспорту, комунікацій, мережі освітніх закладів та лікарень, показано динаміку їхніх змін. Простежено вплив індустріалізації на зміну міського ландшафту та соціальних стосунків. Окреслено співвідношення між центром та периферією міста, досліджено уявлення про просторові взаємовідносини частин Харкова, зокрема проблему входження нових територій до його складу. Увагу приділено також змінам у соціальному просторі міста, участі різних прошарків у формуванні міста та їхньому пристосуванні до нових умов, появі нових урбаністичних практик поведінки, пов’язаних із трансформуванням фізичного простору міста.Документ Поліс на ранньоспартокідівському Боспорі (438–303 рр. до н. е.)(2013) Грибанов, Д.В.Грибанов Д. В. Поліс на ранньоспартокідівському Боспорі (438–303 pp. до н. е.): адміністративний та соціально-правовий устрій. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОНмолодьспорту України. – Харків, 2012. Дисертація присвячена дослідженню статусу полісу у складі Боспорської держави в період правління ранніх Спартокідів (438–303 pp. до н. е.). На підставі комплексного аналізу літературних, епіграфічних, нумізматичних і археологічних джерел розглянуто політичний статус боспорських полісів у структурі держави ранніх Спартокідів, досліджено адміністративний і соціально-правовий устрій громадських общин Боспору. Під час правління ранніх Спартокідів Боспор пройшов шлях від сіммахії полісів до повноцінної територіальної держави з елементами федеративного устрою. Полісним статусом у цей період володіли Пантікапей, Німфей, Феодосія, Фанагорія, Гермонасса і Горгіппія. Традиційні полісні інститути влади, такі як народні збори, магістратури і суд, були невід’ємним елементом державної системи Боспору в період правління ранніх Спартокідів. Аналіз соціальної структури полісних громад ранньоспартокідівського Боспору дозволив виділити та охарактеризувати три основних соціальних прошарки, які розрізнялися за своїм майновим станом: незаможні громадяни, середній прошарок і аристократія. З точки зору соціальної структури громадські общини Боспору були схожі з іншими грецькими полісами класичної епохи, а об’єднавчі процеси в державі ранніх Спартокідів тільки сприяли консервації традиційних соціальних порядків. Від інших мешканців Боспору громадян полісів відрізняв особливий правовий статус – у період правління ранніх Спартокідів вони зберігали деякі політичні, економічні та судові права, а також громадянські обов’язки. Грибанов Д. В. Полис на раннеспартокидовском Боспоре (438-303 гг. до н.э.): административное и социально-правовое устройство. – На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина МОНмолодежиспорта Украины. – Харьков, 2012. Диссертация посвящена исследованию положения полиса в составе Боспорского государства в период правления ранних Спартокидов (438–303 гг. до н.э.). На основании комплексного анализа литературных, эпиграфических, нумизматических и археологических источников изучен политический статус боспорских полисов в структуре государства ранних Спартокидов, исследовано административное и социально-правовое устройство гражданских общин Боспора. Предложен новый подход к оценке государственного устройства раннеспартокидовского Боспора, который в IV в. до н.э. прошел путь от симмахии полисов до полноценного территориального государства с элементами федеративного устройства. При этом проанализированы особенности проксенической деятельности ранних Спартокидов, рассмотрены вопросы о соотношении общебоспорского и полисного гражданства, о специфике территориально-административного и политического устройства раннеспартокидовского Боспора. Определено, что полисным статусом в период правления ранних Спартокидов обладали Пантикапей, Нимфей, Феодосия, Фанагория, Гермонасса и Горгиппия. Особое положение в структуре раннеспартокидовского государства занимали Пантикапей и Фанагория, которые являлись «столицами» двух региональных округов в составе Боспора. Исследовано административное устройство гражданских общин Боспора в раннеспартокидовский период. Отмечено, что традиционные полисные институты власти, такие как народное собрание, магистратуры и суд, были неотъемлемым элементом государственной системы Боспора в период правления ранних Спартокидов. Анализ социальной структуры полисных общин раннеспартокидовского Боспора позволил выделить и охарактеризовать три основных социальных слоя, которые различались по своему имущественному положению и общественному статусу: бедные граждане, средний слой и аристократия. С точки зрения социальной структуры гражданские общины Боспора были Схожи с другими греческими полисами классической эпохи, а объединительные процессы в государстве ранних Спартокидов только способствовали консервации традиционных социальных порядков. Более значительным изменениям в раннеспартокидовский период подверглось правовое положение боспорских граждан, которые лишились части своих исконных политических и имущественных прав. Тем не менее, граждане боспорских полисов обладали более высоким правовым статусом, по сравнению с теми жителями Боспора, которые не Принадлежали к какой-либо гражданской общине. Gribanov D. V. Polis in Early Spartocid Bosporus (438-303 ВС): Administrative, Social and Legal Organization. – Manuscript. Thesis for the Candidate Degree of Historical Sciences by speciality 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University of the Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine. – Kharkiv, 2012. Thesis is devoted to the study of the political status, administrative, social and legal organization of the Bosporan poleis in the period of the early Spartocids’ rule (438–303 ВС). The political status of the Bosporan civil communities in the structure of the early Spartocid state has been studied on the basis of the complex analysis of the literary, epigraphic, numismatic and archaeological sources. Early Spartocid Bosporus had been transformed from the union of the poleis into the territorial state with the elements of the federal structure. Panticapaeum, Nimpheum, Theodosia, Thanagoria, Hermonassa and Gorgippia had the polis status in this period. The special position in the structure of the early Spartocid state was occupied by Panticapaeum and Thanagoria, which were the «capitals» of two regional districts of Bosporus. The traditional political institutes, such as the people meetings, the magistracies and the law courts, were important elements of the Bosporan state system. There were three basic social strata in the Bosporan civil communities, which differed by the property and public status: poor citizens, the middle class and aristocracy. The citizens of the Bosporan poleis possessed some civil rights and obligations in the period of the early Spartocids’ rule.Документ Соціально-політична організація етрусків (VIII–III ст. до н. е.)(2012) Янко, А.Л.Янко А. Л. Соціально-політична організація етрусків (VIII–III ст. до н. е.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 — всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2012. Дисертація присвячена визначенню соціально-політичної організації етрусків у VIII–III ст. до н. е. У роботі виявлені критерії виділення соціальних верств, визначено склад та подано характеристику кожної з верств етруського суспільства, розкрито сутність етруського міста-держави. Простежується становлення і розвиток царської влади, подається тлумачення термінів, що позначали царський титул. Накреслено процес переходу від монархії до олігархії, інтерпретовано назви магістратур в етруських полісах. Простежено процес утворення та діяльності етруського дванадцятиграддя. Автор доходить висновку, що виділення соціальних груп в Етрурії відбувається за відношенням до форм власності на землю. Знать була місцевого походження з незначною домішкою переселенців зі Східного Середземномор’я. В містах-державах не було самостійного середнього прошарку вільних громадян. Селяни (lautni) і ремісники (atrane) були вільними людьми, але клієнтами знаті. Етруське рабство мало патріархальний характер, а особлива категорія рабів leqe була призначена для поховальної жертви. Рання держава утворювалася двічі: спочатку як деспотія, а пізніше як поліс. Царська влада пройшла шлях від вождівства до деспотії у період з кін. VIII до сер. VI ст. до н. є. Занепад деспотії етруських царів не призвів до демократії, а лише до перерозподілу влади між представниками найзначніших родин певного міста-держави. Обґрунтовано нове тлумачення та ієрархію етруських жрецьких титулів і магістратур. Янко А. Л. Социально-политическая организация этрусков (VIII–III вв. до н. э.). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2012. Целью диссертации является определение социально-политической организации в этрусском обществе VIII–III вв. до н. э. В диссертации выявлены критерии для выделения социальных групп этрусков. Рассмотрены генезис и развитие господствующего слоя этрусков. Определен состав средней прослойки этрусского общества. Охарактеризовано положение крестьян и ремесленников. Определен характер рабства у этрусков. Раскрыта сущность этрусского города-государства. Рассмотрено становление и развитие царской власти, определены этапы ее эволюции на примере «династии Тарквиниев», дешифровано термин, которым обозначался царский титул. Рассмотрен процесс перехода от монархии к олигархии, интерпретированы названия магистратур в этрусских полисах. Прослежен процесс образования и деятельности этрусского двенадцатиградия и культа Вольтумны. Автор приходит к выводу, что критериями для выделения социальных групп в Этрурии являются отношение категорий населения к формам собственности на землю и возможность приобретения доспехов гоплита. Этрусская знать была местного происхождения с незначительными вкраплениями переселенцев из Восточного Средиземноморья. В этрусских городах-государствах не было самостоятельной прослойки свободных граждан. Крестьяне (lautni) и ремесленники (atrane) в Етрурии периода независимости были лично свободными людьми, но клиентами знати. Этрусское рабство было патриархальным, а особая категория рабов Іеве была предназначена для заупокойной жертвы. Раннее государство у этрусков образовывалось в двух различных формах: сначала как деспотия при государственном способе производства при наличии «дворцовых хозяйств» и номовых государств (протогородов), а после «кризиса V в. до н. э.» и упразднения царской власти – как полис при господстве земельной аристократии. Царская власть у этрусков прошла путь от вождества к деспотии в период с конца VIII до середины VI в. до н. э. Уже при Лукумоне Тарквинии Приске наметилась тенденция к деспотическому правлению, но наиболее показательным была самовластная политика его преемника Гнея Тарквиния Римского (Сервия Туллия, Ромула). Титулом царя у этрусков было lauχme (лат. lucumo), а тага (лат. maro). Упадок деспотической власти этрусских царей в V ст. до н. е. не привел к демократии, а лишь к перераспределению власти между представителями знатнейших семейств определенного города-государства. Обосновано новую трактовку и иерархию этрусских жреческих и должностных титулов. Лига этрусских городов между реками Арн и Тибр в своем развитии пережила четыре периода: «эпоха двух конфедераций» (начало VII – середина VI в. до н. э.); «единая царская конфедерация» (вторая половина VI в. до н. э. – 530 г. до н. э.); «период смуты» (530–480 гг. до н. э.); «Конфедерация полисов во главе с Вольсиниями» (480–264 гг. до н. э.). Yanko A.L. The Etruscans: Social and Political Organisation (eighth–third centuries ВС). – Manuscript. The thesis for degree of the Candidate of Science in history, after the speciality 07.00.02 – the World History. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2012. The aim of the thesis is to describe the Etruscans’ social and political organisation from the eight to the third centuries ВС. There are given in the paper the criteria to identify social ranks and their contents, to characterise each of the ranks of the Etruscan society. There are also explained substantial features of the Etruscan city-state, described the genesis and development of the regal authority, given interpretation of terms, with which the royal title was signified. It is described a process of shift from monarchy to oligarchy, interpreted names of the magistrates in Etruscan poleis. It is also described the process of establishment and activity of the Etruscan dodecapolis. The author comes to conclusion that social groups in Etruria were distinguished after their ownership of land. The nobility was of local origin with some insignificant admixture of migrants from the Eastern Mediterranean area. There was no middle rank of independent citizens in the Etruscan poleis. Peasants (lautni) and craftsmen (atrane) were free people, but clients of nobility. The Etruscan slavery had patriarchal character, but the special category of slaves, called le9e, was intended for funeral sacrifice. The early state was established twice: the first time as despotism, and the second one, latter as polis. The regal authority traversed path from leadership to despotism between the late eight and the middle of the fourth centuries ВС. Decline of the Etruscan regal despotism did not bring to democracy, but only to reapportionment of authority among the most important families of a city-state. It is also given the new interpretation and hierarchy of Etruscan priests’ titles and the magistrates.Документ Суспільство римської провінції Дакії у ІІ–ІІІ ст. н. е.: структура та соціальні відносини(2011) Акімов, О.Б.Акімов О. Б. Суспільство римської провінції Дакії у ІІ–ІІІ ст. н. е.: Структура та соціальні відносини. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2011. Метою дисертації є комплексна характеристика суспільства римської Дакії, його структури та соціальних відносин. У дисертації наводиться характеристика основних елементів провінційної еліти римської Дакії. Проаналізовано суспільне становище міських торговців і ремісників, визначені форми їх участі в соціальному і політичному житті Дакії. Досліджено становище сільського населення, а також рабів та вільновідпущеників у провінції. Виявлено суспільні зв’язки, що існували між основними елементами соціальної структури провінції. Автор доходить висновку, що провінційну еліту Дакії складали вершники, декуріони й ветерани. Торгівельно-ремісниче населення провінції мало невисокий рівень добробуту і активної індивідуальної участі в муніципальних заходах не приймало, але важливу роль у суспільному житті відігравали ремісничі колегії. У сільській місцевості переважали дрібні й середні землевласники, серед яких було чимало ветеранів. Особливістю економічного життя Дакії є також відсутність відомостей про масштабне використання праці рабів у сільському господарстві, ремеслі, рудниках. Натомість дуже активною була участь рабів у комерційній діяльності, роботі імператорської адміністрації. Важливе місце в провінції належало імператорським рабам і відпущеникам. Створене за класичними римськими стандартами, суспільство Дакії мало і ряд своїх особливостей, що робить його вивчення дуже важливим для складання повноцінної картини суспільства як римських провінцій, так і Імперії в цілому. Акимов А. Б. Общество римской провинции Дакии во П–ІІІ вв. н. э.: Структура и социальные отношения. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2011. Целью диссертации является комплексная характеристика общества римской Дакии, его структуры и социальных отношений, выявление особенностей складывания, развития и функционирования общественных групп и социальных связей в провинции. В диссертации дается характеристика основных элементов провинциальной элиты римской Дакии, выявляются особенности ее формирования. Проанализировано общественное положение городских торговцев и ремесленников, определены формы и способы их участия в социальной и политической жизни Дакии. Исследовано положение сельского населения, а также рабов и вольноотпущенников в провинции. Выявлены существовавшие между основными элементами социальной структуры общественные связи. Автор приходит к выводу, что провинциальную элиту Дакии составляли всадники, декурионы и ветераны. Большое количество всадников и представителей муниципальной знати в Дакии обусловлено значительными природными богатствами провинции, привлекавшими состоятельных людей и дававшими возможность обогащения. Торгово-ремесленное население провинции имело довольно скромный достаток и активного индивидуального участия в муниципальных мероприятиях не принимало, зато важную роль в общественной жизни играли ремесленные коллегии. В сельской местности основную роль играли мелкие и средние землевладельцы, среди которых было немало ветеранов. Именно ветераны были наиболее активными участниками сельского самоуправления. Особенностью экономической жизни Дакии является также отсутствие сведений о масштабном использовании труда рабов в сельском хозяйстве, ремесле, рудниках. Зато весьма активным было участие рабов в коммерческой деятельности, работе императорской администрации. Достаточно важную роль в провинции играли императорские рабы и отпущенники. Созданное по классическим римским стандартам, общество Дакии имело и ряд своих особенностей, что делает его изучение весьма важным для составления полноценной картины общества как римских провинций, так и Империи в целом. Akimov А. В. Society of the Roman Province Dacia in the 2nd – the 3rd Centuries AD: Structure and Social Relations. – Manuscript. Thesis for degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.02 –World History. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2011. The aim of the thesis is complex characteristic of the society of Roman Dacia, its structure and social relations. The thesis is given characteristic of the main elements of the provincial elite of Roman Dacia. The social status of urban merchants and independent artisans was analyzed, form of their participation in social and political life of Dacia was defined. The situation of rural population of the province was investigated. The situation of slaves and freedmen in Dacia were described. The existing between the main elements of the social structure of social ties was found. The author concludes that Dacia provincial elite were equites, dekuriones and veterans who respect Dacia, also can be considered an elite part of society. Trading and manufacturing population of the province was not a very high standard of living. They didn’t take an active individual part in municipal activities, but a craft board played very important role in society. Small and medium landowners played a major role in the agricultural areas, among them were many veterans. The feature of Dacia is the lack of information about large-scale use of slave labor in the agricultural sector, crafts, mines. But there was very active participation of slaves in the commercial activity and in the imperial administration. The important provision in the province belonged to the imperial slaves and freedmen. Created by classical Roman standards, the society of Dacia had a number of its features, that makes its study very important to compile a complete picture of society as the Roman provinces and the empire as a whole.