Наукові роботи. Медичний факультет

Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1136

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Клінічне значення тривалості інтервалу QT у діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь
    (ХНМУ, 2012-11-23) Кулик, В.Л.
    Вивчено клінічне значення тривалості QTc в діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь для розробки пропозицій щодо підвищення якості її діагностики і терапії. Дисертація присвячена визначенню клінічного значення тривалості QTc в діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь. На підставі вивчення клініко-інструментальних показників (тривалість QTc, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота шлуночкових скорочень, розмір лівого передсердя, товщина задньої стінки лівого шлуночка, кінцево-діастолічний діаметр лівого шлуночка, кінцево-систолічний діаметр лівого шлуночка, кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка, кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка, ударний об'єм лівого шлуночка, фракція викиду лівого шлуночка, функціональний клас серцевої недостатності, стадія серцевої недостатності, стадія артеріальної гіпертензії, функціональний клас стабільної стенокардії) у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь при надходженні, до, через 2 тижня, 1, 6 місяців та 1 рік від початку терапії аміодароном, бета-адреноблокаторами та їх комбінацією, встановлено, що терапія бета-адреноблокаторами у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь забезпечує досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 38% пацієнтів з нормальним QTc і у 25% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 61% пацієнтів з нормальним QTc і 75% пацієнтів з подовженим QTc, позитивно позначаючись незалежно від його тривалості на функціональному класі серцевої недостатності, функціональному класі стабільної стенокардії, ступені артеріальної гіпертензії і гемодинамічних показниках лівого шлуночка. Доведено, що терапія аміодароном у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь у порівнянні з терапією бета-адреноблокаторами забезпечує більш ефективне досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 41% пацієнтів з нормальним QTc і у 36% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 59% пацієнтів з нормальним QTc і у 64% пацієнтів з подовженим QTc, призводить до зниження функціонального класу серцевої недостатності, функціонального класу стабільної стенокардії та поліпшення гемодинамічних показників лівого шлуночка, однаковим при нормальному та подовженому QTc. Встановлено, що терапія комбінацією аміодарону і бета-адреноблокаторів у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь у порівнянні з монотерапією бета-адреноблокаторами і аміодароном забезпечує більш ефективне досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 78% пацієнтв з нормальним QTc і у 65% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 22% пацієнтів з нормальним QTc і у 35% пацієнтів з подовженим QTc, знижуючи функціональний клас серцевої недостатності, функціональний клас стабільної стенокардії, ступінь артеріальної гіпертензії і зменшуючи розміри лівого передсердя з позитивним впливом на гемодинамічні показники лівого шлуночка незалежно від тривалості QTc. Доведено, що прогностично значущими критеріями ефективності контролю частоти шлуночкових скорочень у пацієнтів з нормальним QTc є сістолічний артеріальний тиск (F = 3,8), частота шлуночкових скорочень (F = 3,9), розмір лівого передсердя (F = 3,2) і у пацієнтів з подовженим QTc – вік (F = 4, 4), діастолічний артеріальний тиск (F = 3,1), тривалість QTc (F = 5,6), фракція викиду лівого шлуночка (F = 3,1).
  • Ескіз
    Документ
    Влияние комбинации амиодарона и бета-адреноблокатора на ортостатические реакции артериального давления и клинические показатели гемодинамики у пациентов с постоянной формой фибрилляции предсердий
    (2012-03) Черная, Ю.А.; Усань, Н.Ю.
    Изучены изменения распространенности различных типов ОР АД и клинических показателей систе¬мы кровообращения у 60 пациентов (27 женщин и 33 мужчины) с постоянной формой ФП на этапах тера¬пии комбинацией амиодарона и БАБ. Показано увеличение распространенности более благоприятных гипертензивных ОР АД и улучшение клинических показателей системы гемодинамики. У 14,2 % больных на этапах терапии отмечалась брадиаритмия, требующая коррекции дозы БАБ. Сделан вывод, что в контро¬ле ЧЖС комбинацию амиодарона и БАБ у пациентов с ФП можно использовать при всех типах ОР АД, од¬нако требуется тщательный контроль ритма для своевременной коррекции доз препаратов.
  • Ескіз
    Документ
    Ортостатические реакции частоты желудочковых сокращений и контроль фибрилляции предсердий при годичной терапии бета-адреноблокаторами, амиодароном и их комбинацией
    (2012-03) Фомич, А.Н.; Яблучанский, Н.И.; Мартимьянова, Л.А.; Ивлева, О.А.
    Изучено влияние антиаритмических препаратов разных классов на частоту встречаемости различных типов ортостатических реакций (ОР) частоты желудочковых сокращений (ЧЖС) и контроль фибрилляции предсердий (ФП) у 132 пациентов (60 мужчин и 72 женщины) в возрасте (55 ± 15) лет с давностью ФП (6 ± 5) лет. Терапия основывалась на Рекомендациях европейской ассоциации кардиологов 2010 года. Пациенты обследовались до лечения, спустя 1 мес, 6 мес и 1 год от начала терапии. Антиаритмические препараты разных групп неодинаково влияют на ОР ЧЖС, эффективность контроля ЧЖС и тяжести симптомов EHRA ФП. Наиболее прогностически благоприятными в отношении частоты встречаемости позитивных ОР ЧЖС оказались БАБ, а терапия амиодароном приводила к полному исчезновению квалифицированных ОР ЧЖС. В отношении снижения класса тяжести симптомов EHRA ФП до I и увеличения доли пациентов в группе жесткого контроля наиболее эффективной оказалась комбинация амиодарона и БАБ. Наибольшее количество пациентов в группе мягкого контрой с тяжестью симптомов EHRA ФП II наблюдалось при монотерапии БАБ. Пациенты с негативным типом ОР ЧЖС нуждаются в тщательном подборе и контроле доз амиодарона и БАБ для предотвращения чрезмерного снижения ЧЖС.
  • Ескіз
    Документ
    Значення тривалості комплексу QRS ЕКГ для ефективності терапії фібриляції передсердь бета-адреноблокаторами
    (2011-03-22T09:07:34Z) Бурда, І.Ю.
    Изучено значение нормального (60—100 мс) и удлиненного (болеe 100 мс) комплексов QRS ЭКГ для эффективности терапии фибрилляции предсердий(ФП) бета-адреноблокаторами (БАБ) у 75 пациентов в возрасте (64 ± 9) лет. Обследовали до, спустя 6 мес и 1 год от нача- ла терапии. При нормальной продолжительности комплекса QRS ЭКГ БАБ не оказали сущест- венного влияния на частоту клинических проявлений ФП, при удлиненной — привели к по- вышению частоты более легких форм артериальной гипертензии и стабильной стенокардии напряжения. У пациентов с нормальной продолжительностью комплекса QRS ЭКГ большинство гемодинамических показателей улучшилось, с удлиненной —ухудшилось. Большего контроля требуют пациенты с ФП и удлиненным комплексом QRS ЭКГ.