Наукові роботи. Філологічний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/598
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Образ керманича в п’єсі М. Куліша «Народний Малахій»(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2012) Кремінська, І.М.У статті розглянуто засоби художнього втілення елементів соціальної (політичної) міфології як значущої складової ідеології на матеріалі трагікомедії М. Куліша «Народний Малахій». Відзначено концептуальну роль міфу керманича (Леніна) в аналізованій п’єсі, відповідно до якого головний персонаж моделює свій світ. У цьому творі представлено майже весь комплекс соціально-міфологічних мотивів, характерних для п’єс драматурга 1927–1932 х рр., наприклад, «бездомність», нова людина, провінціалізм, сакралізація політичного лідера, месіанізм пролетаріату тощо. В статье рассмотрены средства художественного воплощения элементов социальной (политической) мифологии как значимой составляющей идеологии на материале трагикомедии М. Кулиша «Народный Малахий». В анализируемой пьесе отмечена концептуальная роль мифа о вожде (Ленине), согласно которому главный персонаж моделирует свой мир. В этом произведении представлен практически весь комплекс социально-мифологических мотивов, характерных для пьес драматурга 1927–1932-х, например, «бездомность», новый человек, провинциализм, сакрализация политического лидера, мессианизм пролетариата и т. д. In article means of artistic realization of elements of social (political) mythology as significant making ideology on a material of M. Kulish’s tragicomedy «National Malachis» are considered. In the analyzed play the conceptual role of a myth about the leader (Lenin) according to whom the main character models the world is marked. In this work all complex of socially-mythological motives, characteristic for plays of the playwright of 1927–1932, for example, «the homelessness», the new person, provincialism, a sacralization of the political leader and messianism of proletariat and etc. is presented.Документ Опозиція «місто - село» в п'єсі Миколи Куліша «Вічний бунт»(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2010) Кремінська, І.М.У статті аналізується просторова опозиція «місто - село» як важливий чинник структури ліричної драми Миколи Куліша «Вічний бунт». Специфіка актуалізації цієї опозиції передбачає її ускладненість мотивами бездомності й «далі» - одними із константних у художньому світі п'єс автора, образами околиць, «за містом», цвинтаря, степу, кордону тощо. Доведено, що схеми міфологізації шляхів розвитку тоталітарного суспільства виявляють себе в усій своїй абсурдності на прикладі топоса села, віддаленого від столиці (центру), зображенню якої водночас властиві риси ідеалізації та деміфологізації. The spatial opposition «city-countryside» as one of the most important structural component of the lyrical drama by Mykola Kulish «Vechny bunt» («The perpetual revolt») in analyzed in the article. The specificity of actualization of the given opposition assumes its complexity with the motifs of homelessness and «distance» - the constant ones in the author's art world, images of outskirts of a village, «in the country», a cemetry, a steppe, a border, etc. It is proved that the schemes of mythologization the way of development of the totalitarian society show their absurdity in the countryside topos, remoted of the capital city, the centre, which representing joins the features of both idealization and demythologization.Документ «Патріархальне життя» й «модерний технічний світ» у п'єсі М. Куліша «Народний Малахій»(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2009) Кремінська, І.М.У статті здійснено спробу на матеріалі трагікомедії Миколи Куліша «Народний Малахій» проаналізувати особливості втілення просторової опозиції «патріархальне життя» й «модерний технічний світ» («Міщанська вулиця - радянський Харків»), уперше виділеної в українському літературознавстві еміграційним дослідником Ю. Шерехом у статті «Шоста симфонія Миколи Куліша». Представлена у творі орієнтація простору має горизонтальне й мозаїчне вирішення, вона охоплює топоси України, дороги, вулиці Харкова, тодішньої столиці, локуси будинків і антибудинків, які набувають у трагікомедії міфопоетичних рис.