Наукові роботи. Філологічний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/598
Переглянути
14 результатів
Результати пошуку
Документ Історія журналістики як національно-історичне завдання(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2012) Михайлин, І.Л.Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : Іст.-бібліограф. дослідж. — Львів, 2009. — Т. 2 : 1891–1905 рр. / НАН України. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Відділення «Науково-дослідний центр періодики»; уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк (кер. проекту), Л. В. Сніцарчук. — 480 с. Читацька аудиторія цієї праці не тільки (а можливо, і не стільки) журналісти, але й історики, філологи, філософи, культурологи, соціологи та інші особи широкої галузі гуманітарного знання. Безумовно, це видання буде працювати на українську націю, формування її повноцінного уявлення про саму себе не одне наступне століття. Перший том хронологічно охопив 1812–1890-й роки; у ньому описано 176 періодичних видань. Другий том охопив 1891–1905-й роки; у ньому описано 150 видань. Автори пропонують наскрізну пагінацію статей про часописи, відтак тут, у другому томі, відлік розпочато з 177-го числа і закінчено 326-м.Документ Рекламно-довідкова преса та її історія(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2011) Михайлин, І.Л.Георгієвська В. В. Історія української журналістики: становлення та розвиток рекламно-довідкової преси на території Східної України (ХІХ — початок ХХ ст.) : навч. посіб. / Вікторія Георгієвська, Наталія Сидоренко. — К. : АДЕФ-Україна, 2010. — 224 с.Документ Гіпотеза про текст і мовлення в журналістиці(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2011) Михайлин, І.Л.Текст, будучи скрижанілим мовленням, має дві головні характеристики: відірваність від автора та інтерпретаційність. Інтерпретаційність як множина розуміння тексту перешкоджає створенню в журналістиці адекватної картини світу. Журналістика як текстовий спосіб пізнання сучасного соціального довкілля через інтерпретаційну механіку перетворюється на маніпулятивні технології. Можливість журналістики подавати споживачам правду пов’язана з її поверненням до діалогічного способу поширення інформації. Правда постає як комунікативна категорія. Текст, будучи затвердевшей речью, имеет две главные характеристики: оторванность от автора и интерпретационность. Интерпретационность как множество пониманий текста препятствует созданию в журналистике адекватной картины мира. Журналистика как текстовый способ познания современности через интерпретационную механику превращается в манипулятивные технологии. Возможность журналистики представлять потребителям правду связана с возвратом к диалогическим способам распространения информации. Правда предстает как коммуникатив- ная категория. The text, being the hardened speech, has two main characteristics: isolation from the author and interpretationability. Interpretationability as the set of text understanding interferes with creation of an adequate picture of the world in journalism. Journalism as a text way of knowledge of the present through the interpretative mechanics turns into manipulation technologies. Journalism possibility to represent truth to consumers is connected with return to dialogical ways of information distribution. Truth appears as a communicative category.Документ Інформаційна війна в літературній критиці журналу «Пролітфронт»: об’єкти і прийоми(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2012) Михайлин, І.Л.Літературна критика журналу «Пролітфронт» (1930, №№ 1–8), який видавала однойменна літературна організація, створена групою М. Хвильового, вела інформаційну війну проти ВУСППу і футуристів. Використовувалися як прийоми звинувачення у відсутності в творі певної інформації, домислюванні її, приписуванні авторові висловлювань героя, засудженні загальнолюдської оптики його зображення. Критика розумілася не як вторинний, а як первинний текст, який мусить програмувати розвиток літератури. Литературная критика журнала «Пролітфронт» (1930, №№ 1–8), который издавала одноименная литературная организация, сознанная группой М. Хвылевого, вела информационную войну против ВУСППа и футуристов. Использовались как приемы обвинения в отсутствии в произведении определенной информации, домысливание ее, приписывание автору высказываний героя, осуждение общечеловеческой оптики в его изображении. Критика понималась не как вторичный, а как первичный текст, который должен программировать развитие литературы. The literary criticism of the “Prolitfront” magazine (1930, № 1–8) which was published by the literary organization with the same name created by group of M. Hvylevoу, waged information war against The all Ukraine union of proletarian writers and futurists. As receptions it has used charges in absence of the certain information in the literary works, its’ finish thinking, attributing to the author of the hero statements, condemnation of universal optics in its representing. The criticism was understood not as the secondary, but as the primary text which should program literature development.Документ Якою мовою говорить журналістика?(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2011) Михайлин, І.Л.Мова існує в часі, проходячи певні щаблі розвитку. Журналістика розглядається як тип мови, який заперечує мову як логос, мову як нарацію, мову як сказання. Предметом журналістики як мови є повсякденна сучасність. Мова журналістика - це інформаційне, описове, сповіщувальне, дискурсивне, повсякденне, універсальне, інноваційне мовлення.Документ Сад літератури і поле журналістики(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2010) Михайлин, І.Л.Іванова О.А. Сад літератури в журнальній оптиці : Медіакомунікації з для і про літературу : монографія / Олена Іванова. — О. : Астропринт, 2009. — 368 с.Документ Нарис історії українського журналістикознавства(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2010) Михайлин, І.Л.Розглянуто чотири періоди в розвитку української науки про журналістику. У перший період (друга половина XIX - початок XX ст.) часописи вміщують матеріали самі про себе, з'являються статті в наукових журналах і збірниках, розділи в монографіях. Другий період (1920-1930-ті pp.) ознаменувався створенням перших інституцій для вивчення преси й підготовки журналістів (УНІК, УКІЖ), появою фахових часописів з журналістики, обговоренням важливих методологічних проблем (як визначити поняття української журналістики, де шукати її джерела). У третьому періоді (1950-1980-ті pp.) історики журналістики вивчають дві головні теми: журналістику початку XIX століття і партійну журналістику більшовиків перших пореволюційних років; теорія журналістики зосереджена на проблемах партійної публіцистики та її впливу на маси. Четвертий період настав із проголошенням незалежності Української держави й ознаменувався відкриттям НДЦ періодики в НЛНБ ім. В. Стефаника, вибуховим розширенням журналістської освіти, створенням нових кафедр журналістського профілю в університетах України, істотним урізноманітненням тематики досліджень. Рассмотрены четыре периода в развитии украинской науки о журналистике. В первый период (вторая половина XIX- начало XX вв.) газеты и журналы помещают материалы сами о себе, появляются статьи в научных журналах и сборниках, главы в монографиях. Второй период (1920-1930-е гг.) ознаменован созданием первых институций для изучения прессы и подготовки журналистов (УНИК, УКИЖ), появлением специальных периодических изданий о журналистике, обсуждением важных методологических проблем (как определить понятие украинской журналистики, где искать ее истоки). В третьем периоде (1950-1980-е гг.) историки журналистики изучают две главные темы: журналистику начала XIX в. и партийную журналистику большевиков первых послереволюционных лет; теория журналистики сосредоточена на проблемах партийной публицистики и ее влияния на массы. Четвертый период наступил с провозглашением независимости Украинского государства, ознаменован открытием НИЦ периодики в НЛНБ им. В. Стефаника, взрывным расширением журналистского образования, созданием новых кафедр журналистского профиля в университетах Украины, существенным разнообразием тематики исследований. Four periods in development of the Ukrainian journalism science are considered. During the first period (second half ХІХ – beginning ХХ centuries) newspapers and magazines place materials about themselves, articles in scientific magazines and collections, heads in monographies appear. The second period (1920–1930th) is marked by creation of the first institutions for press studying and preparation of journalists, occurrence of special periodicals about journalism, discussion of the important methodological problems (how to define concept of the Ukrainian journalism, where to search its sources). In the third period (1950–1980th) historians of journalism study two main themes: journalism of the beginning ХІХ century and party journalism of Bolsheviks of the first postrevolutionary years; the journalism theory is concentrated on problems of party publicism and its influence on readers. The fourth period has come with declaration of independence of the Ukrainian state, is marked by opening the Scientific research institute of the periodical press in Lviv National library, explosive expansion of journalistic formation, creation of new chairs of a journalistic profile at universities of Ukraine, an essential variety of research subjects.Документ «Харьковские известия»: культурологічна парадигма(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2007) Михайлин, І.Л.Возникновение украинской журналистики в России в начале ХІХ. в. связано с открытием Харьковского университета, где вначале работало много немецких ученых. Немецкая модель информационной частной деятельности предварила российскую модель пропагандистской институционной журналистики. Зарождение украинской журналистики соответствует аналогичным процессам у других колониальных народов Европы. Origin of Ukrainian journalism in Russia at the beginning of XIX century is closely related to the Kharkiv University unveiling where many German scientists work at first. German model of communicatory private activity forestalls Russian model of propagandists institutional journalism. Conception of Ukrainian journalism corresponds to the same processes in other European colonial nations.Документ Концепція ленінізму в публіцистиці Івана Багряного(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2006) Михайлин, І.Л.I. Bagryanogo publitsistika is especially brightly presented in his creation 1956 of, that it is related to the history events of that time. A publicist proved that it does not take place of no update in USSR and will not happen, the coca of KPSS is found at power, because stalinizm - it is authentic leninism. I. Bagryaniy especially successfully worked in ideological publitsistike essence of which - in development of author thought.Документ Дві праці з історії української журналістики. ІІ. Журналістика у вирі боротьби за державність(Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна, 2009) Михайлин, І.Л.