Наукові роботи. Історичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/94
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Был ли в Византии «налог на воздух»? Проблема «аэрикона» в историографии(2009) Бардола, К.Ю.Бардола К. Ю. Чи існував у Візантії «податок на повітря»? Проблема «аерікона» в історіографії Ця стаття присвячена імовірно одному із самих загадкових податків у Візантії — аерікону. Аерікон або «податок на повітря» є найпопулярніший міф візантійського оподаткування, який був придуманий ще за часів Прокопія Кесарійського у VI столітті і який активно використовується й досі. В цьому дослідженні з нової точки зору розглядається означений податок. Автор робить висновок, що аерікон був основний прямий поголовний податок с неземлеробського населення Візантії. Рівень оподаткування встановлювався візантійським урядом і залежав від прибутку платника податків. Як правило платник сплачував цій податок готівкою. Уряд розподіляв платежі заздалегідь. У цій статті аналізуються асоціації аэрикона з «податком на повітря», додатковим податком, судовим митом, податком на худобу, діаграфе та хрісаргіром. K. Bardola. Did “air tax” exist in Byzantium? The Problem of “Aerikon” in the Historio-graphy This article is devoted to the study probably one of the most mysterious byzantine taxes — “aerikon”. Aerikon or “air tax” is popular “myth” of byzantine taxation, which Procopyius has invented in VI century and which is which is still widely used. In this research has been discussed indicated taxation from new point of view. Aerikon is considered as the basic direct tax from nonagricultural population. The rate of taxation was defined depending on requirements of the state and depending on income of the tax bearer. As a rule taxpayer has paid in cash for aerikon. The byzantine government allotted an allowance a priori. In this article is considered some associations of aerikon with “air tax”, additional tax, fine for felony, “cattle tax”, diagrafe and chrysargyron.Документ Особенности обложения подымным налогом в Византии. Капникон(Особенности обложения подымным налогом в Византии. Капникон, 2010) Бардола, К.Ю.Бардола К. Ю. Особливості подимного оподаткування у Візантії. Капнікон Стаття присвячена проблемам подимного оподатковування Візантії й особливостям стягнення такого податку як капникон. Цей податок чітко визначається на початку IX в. та згодом так часто згадується в джерелах, що, на думку багатьох дослідників, стає основним податком візантійського населення. У цій статті багато уваги приділено спробам визначити характер цього податку. Зроблено припущення, що капникон не був головним податком, хоча й міг стягуватися з вільних хліборобів. Швидше за все, капнікон застосовували в тому випадку, коли платник податків — хлібороб, не мав власної ділянки землі, яку можна було оподаткувати. Час запровадження цього податку точно не визначається, хоча очевидно, що капнікон початку IX ст. відрізнявся від візантійської поголовної податі VII—VIII вв. Часте вживання капникона після IX в. пов'язане з поширенням умовного землекористування й застосуванням практики податкового імунітету. К. Bardola. Specifics of Hearth Taxation in Byzantium. Kapnikon The article is devoted to the problem of the hearth levying in Byzantium and features of collection of such tax as kapnikon. This tax distinctly is determined at the beginning IX c. and afterwards so often was mentioned in sources, and consequently, in opinion of many researchers was formed in a kind of basic tax of the Byzantine population. In this article much attention is spared to the attempts to define character of this tax. Done supposition, that kapnikon was not a basic tax, though could levy from free farmers. Pprobably, he was used in that case, when a taxpayer-farmer had not plot of land in property, which it was referable to land taxation. Time of introduction of this tax exactly is not determined, although obviously kapnikon at the beginning of IX century differed from the head taxes of VII—VIII c. The frequent using of kapnikon after IX c. was related to distribution of conditional land-tenure and application of practice of tax immunity.Документ Синона. Пути трансформации византийской налоговой практики(2011) Бардола, К.Ю.Бардола К. Ю. Синона. Шляхи трансформації візантійської податкової практики Основне місце в статті приділяється візантійському податкового інституту синона, яка грала важливу роль в процесі оподаткування Візантії протягом V—XII ст. Автор спробував наново проаналізувати відомості джерел різних періодів, які надають інформацію про синону, і простежити зміни в характері цієї податкової практики. У статті зроблено припущення, що синона спочатку була супутником додаткового оподаткування, державної закупівлі за фіксованими цінами продукції, яку виробляли основні сільгоспвиробники. Але після певного періоду використання синони в такій якості, вона стала асоціюватися з додатковим оподаткуванням, і таким чином до IX ст. перетворилася на додатковий податок. Цей податок стягувався з користувачів оброблюваних земель певного розміру (або продуктивності). Найбільше значення сінона набуває з поширенням орендних договорів та системи паріческіх наділів, і застосовувалася поряд з іншими додатковими прибутковими (майновими) податками. K. Bardola. Synone. Ways of Transforming of Tax Practice in the Byzantine empire The main place is given to the Byzantine such tax practice as a «synone», which played an important role in the Byzantine tax for V—XII centuries. The author has tried to reexamine the information sources from different periods, which provide information on a «synone». As a result of this has allowed us to analyze changes in this tax usage. The article suggested that in early Byzantine period «synone» was related to additional taxation by the state at a fixed price procurement of military supplies, which the main agricultural producers gave rise to. probably that after a certain period of use of the «synone» in that capacity, it became associated with the additional taxation and was transformed to additional tax. This tax was levied from the users of the cultivated land of a certain size (or productivity) and thus can be considered as a kind of income tax. The «synone» acquires the greatest importance in time of the spread of leases and the paroikia, and used along with other additional income (property) taxes.Документ Род Акапинов в просопографии византийской провинциальной аристократии (по данным сфрагистики)(2012) Алексеенко, Н.А.N. Alekseienko. The Family of Akapnenoi in the Prosopography of Byzantine Provincial Aristocracy (Through Sygillography) The data preserved by molybdoboulloi with family names make valuable source for Byzantine prosopography in general and for genealogy of individual aristocratic families or to determine their place in the hierarchy of imperial nobility. The private seal of Theodore Akapnenes is analysed as an example of the above. Despite of the silence of the written sources, monuments of sigillography draw the portrait of this Byzantine aristocratic family, almost not known in Byzantine historical annals, rather definitely and clearly. Representatives of this family were mostly civil officials of high ranks who did not leave in the capital but were related to provincial centres in the Balkans and Asia Minor. A few of them had connections with thematic institutions in Hellas, Cyprus, Tarsos, and Seleukia, as well as to the management of emperor’s property. Evidently, their family raised in the late tenth and first half of the eleventh century. The absence of any data concerning members of this family from ca. the reign of Alexios Komnenos (1081–1118) evidences that the role and importance of this family declined most likely in the turbulent events of the late eleventh and early twelfth century, so its representatives disappeared from the stage of history.